Поняття інвестиційних процесів. Структура і форми інвестицій. Обґрунтування необхідності державного регулювання інвестиційних процесів на фінансовому ринку. Сутність фінансового ринку та його функції. Особливості формування та розвитку ринку України.
Це найважливіший економічний інститут, який зведе разом економічних субєктів, бажаючих надати кредиту із з метою отримання прибутку на вкладені; та знайти економічних субєктів, бажаючих одержати кредиту із метою придбання капітальних благ, розширення виробництва або заради купівлі будь-яких споживчих благ. Через нерідко непродуману фінансову політику в Україні практично втрачено кошти приватних та інституційних інвесторів: ні домогосподарства, ні вітчизняні та іноземні інвестори - юридичні особи не поспішають вкладати свої кошти в реальну економіку. Удосконалення управління інвестиційними процесами потребує рішучих дій держави як на макро-, так і на мікрорівнях. По-перше, державне управління інвестиційними процесами забезпечує збереження робочих місць та пріоритетів і веде до підтримки часто збиткових, але важливих для національної безпеки галузей і виробництв. По-друге, приватне управління інвестиційними процесами має за мету, як правило, максимізацію прибутку.По-перше, інвестиції - це значно ширша економічна категорія, ніж довгострокове вкладення капіталу в економіку (виробничі фонди), оскільки вони можуть впроваджуватись в найрізноманітніших формах: реальній, фінансовій, інтелектуальній, інноваційній. Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької і інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому. Ними без будь-яких застережень можуть бути як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни і юридичні особи, і самі держави, що приймають рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції[22, с.306-310].Відповідно до Закону, до майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать: грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери; За формами власності інвестиції розподіляються на: державні - що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами; Залежно від строків освоєння інвестиції можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими. Основне правило інвестування проголошує, що інвестиції повинні бути довгостроковими, однак через несприятливі умови інвестиційного клімату, нестабільність політичних обставин і високі темпи інфляції інвестори вимушені шукати обєкти середньострокових або короткострокових вкладень. Ознакою розподілу інвестицій за формами вважається виділення фінансових і реальних інвестицій (рис.Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором. На активізацію інвестиційних процесів була спрямована "Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки", затверджена Постановою Кабінету Міністрів України, яка визначає основні напрямки державної інвестиційної політики з урахуванням реальної економічної ситуації, перспектив залучення інвестицій та їх використання.Роль ринку у сучасній економіці полягає у акумулюванні заощаджень і тимчасово вільних фінансових ресурсів немає і використанні їхніх задля забезпечення потреби у грошовому капіталі, як фізичних осіб, і підприємницьких структур, організацій корисною і держави. Фінансовий ринок необхідно розглядати, як специфічну сферу грошових відносин, які творяться у процесі руху фінансових фондів держави, юридичними і фізичними особами з допомогою спеціалізованих фінансових установ. Головна передумова існування ринку полягає у невідповідність потреб у фінансових ресурсів годі тієї чи іншої субєкта ринкових відносин із наявністю джерел задоволення такої потреби. Оскільки передача у користування капіталом відбувається після продаж фінансових активів, які відбивають права отримання доходу на вкладений капітал, можна стверджувати, що такий фінансовий ринок - це система економіко-правових відносин. За сучасних умов фінансовий ринок виконує таких функцій: 1) Активна мобілізація тимчасово вільного капіталу приватних осіб, приватного бізнесу, державні органи, іноземних інвесторів.Інвестиції є основ
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Сутність інвестиційних процесів та їх закономірності на фінансовому ринку
1.1 Поняття інвестиційних процесів
1.2 Структура і форми інвестицій
1.3 Обґрунтування необхідності державного регулювання інвестиційних процесів на фінансовому ринку
РОЗДІЛ ІІ. Характеристика та розвиток фінансового ринку
2.1 Сутність фінансового ринку та його функції
2.2 Особливості формування та розвитку ринку України
РОЗДІЛ ІІІ. Державне регулювання інвестиційних процесів фінансового ринку в Україні
3.1 Державне регулювання внутрішніх інвестицій
3.2 Регулювання прямих іноземних інвестицій в Україну
Висновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
