Інвестиційно-інноваційні основи розвитку галузей національного господарства - Автореферат

У світі сьогодні формується нова модель економічного розвитку, для якої характерними є сутнісний взаємозвязок між інвестиціями і новими технологіями, розвиток економіки знань, посилення соціальної спрямованості інновацій, глобальний характер створення та використання результатів наукових досліджень, технологій, інноваційних продуктів та послуг. Дослідження у цьому напрямі призвели до формування теорії інвестиційно-інноваційних систем як сукупності взаємоповязаних організаційних структур, зайнятих виробництвом і подальшою реалізацією наукових знань і технологій, малих, середніх і великих компаній, університетів, лабораторій, технопарків, технополісів, які виступають підсистемами інституцій правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси. Проблемам організації інвестиційно-інноваційних процесів в економіці присвячено цілий ряд досліджень українських та зарубіжних учених, таких як О.І.Амоша, Ю.М.Бажал, П.Ю.Белєнький, Д.П.Богиня, Л.М.Борщ, Т.Брайан, Ф.Валента, В.М.Геєць, В.І.Голіков, В.М.Гончаров, М.І.Долішній, М.М.Єрмошенко, М.З.Згуровський, Ф.Є.Іванов, Б.Є.Кваснюк, Г.В.Козаченко, Н.М.Краснокутська, О.Є.Кузьмін, І.І.Лукінов, О.О.Любіч, В.І. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю розробки та вдосконалення методологічних підходів до формування інвестиційно-інноваційної складової державної економічної політики в умовах трансформаційних процесів в національному господарстві, формування основних параметрів ефективного інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України, визначення науково-обґрунтованих методів його реалізації. Дисертаційну роботу виконано в межах планової теми науково-дослідної роботи кафедри маркетингу, управління та економіки підприємства ВНЗ “Національна академія управління”: “Дослідження і розробка засад формування механізму інноваційного оновлення економіки України” (номер державної реєстрації 0208U006078), співвиконавцем якої був у 2007-2008 роках дисертант.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку галузей національного господарства на інвестиційно-інноваційній основі” проаналізовано теоретичні основи інвестиційно-інноваційного шляху розвитку економіки та соціальних систем, в основі якого лежить у першу чергу система створення та обміну науковою інформацією й інтелектуальне виробництво. Тому для впровадження інвестиційно-інноваційних процесів важливою є підтримка організаційно-економічних заходів, які удосконалюють галузеву та інституціональну структуру економіки в цілому і стимулюють інновації. Для пожвавлення інноваційної активності необхідно чітко встановити пріоритети подальшого розвитку економіки держави, мобілізувати та націлити інвестиційні ресурси, що надходять до економіки через експортні галузі, на оновлення технологій, розвиток науково-дослідницької бази та подальший розвиток високо-технологічних галузей виробництва, зокрема пятого та шостого укладу. У другому розділі „Дослідження форм і методів інвестиційно-інноваційного розвитку національного господарства в Україні” проведено аналіз стану та тенденцій інвестиційно-інноваційного потенціалу національного господарства, а також становлення системи державного управління інвестиційно-інноваційним розвитком промисловості в Україні. Державним агентством України з інвестицій та інновацій розроблено проект Концепції розвитку національної інноваційної системи.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішені наукові завдання щодо розробки та обґрунтування макроекономічних засад інвестиційно-інноваційного розвитку в умовах трансформаційної економіки, методів та форм його практичної реалізації. Інвестиційно-інноваційну політику необхідно сконцентрувати на сукупності заходів та механізмів, спрямованих на впровадження технологічних інновацій, створення сучасної структури виробництва, обсяг фінансування науки привести у відповідність до вимог чинного законодавства (не нижче 1,7% від ВВП), що підвищить конкурентоспроможність національної економіки. Практична реалізація інвестиційно-інноваційної політики в Україні не призвела до позитивних макроекономічних змін. У вітчизняній економіці має місце недостатній рівень застосування існуючого науково-виробничого потенціалу; консервація нераціональної структури промисловості; високий рівень галузей низької переробки; зменшення долі високотехнологічного виробництва, а також обмеженість інвестиційних ресурсів. Альтернативою негативного тренду впровадження інноваційних технологій та продуктів у промисловості може бути лише прискорена реалізація науковообгрунтованої стратегії інноваційного розвитку держави.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішені наукові завдання щодо розробки та обґрунтування макроекономічних засад інвестиційно-інноваційного розвитку в умовах трансформаційної економіки, методів та форм його практичної реалізації. Дисертаційне дослідження дає можливість зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Україна має один з найбільших в Європі виробничий комплекс, хоча сучасні технологічні уклади не є в ньому домінуючими. Інвестиційно-інноваційну політику необхідно сконцентрувати на сукупності заходів та механізмів, спрямованих на впровадження технологічних інновацій, створення сучасної структури виробництва, обсяг фінансування науки привести у відповідність до вимог чинного законодавства (не нижче 1,7% від ВВП), що підвищить конкурентоспроможність національної економіки.

2. Практична реалізація інвестиційно-інноваційної політики в Україні не призвела до позитивних макроекономічних змін. У вітчизняній економіці має місце недостатній рівень застосування існуючого науково-виробничого потенціалу; консервація нераціональної структури промисловості; високий рівень галузей низької переробки; зменшення долі високотехнологічного виробництва, а також обмеженість інвестиційних ресурсів.

3. Альтернативою негативного тренду впровадження інноваційних технологій та продуктів у промисловості може бути лише прискорена реалізація науковообгрунтованої стратегії інноваційного розвитку держави. Системоутворюючий організаційно-економічний фактор реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку-інституціональне середовище - потребує подальшого реформування у функціонально-організаційному та правовому аспектах. Тому необхідні подальші як структурні, так і інституціональні перетворення, у першу чергу - вдосконалення правового поля, стимулювання ринку інновацій, впровадження ефективної системи мотивації науковців та системи захисту інтелектуальної власності.

4. Об‘єктивно існуюча обмеженість інвестиційних ресурсів в економіці потребує визначення пріоритетних напрямків інноваційної дільності. Вважаємо, що основою для вибору проривних пріоритетів повинні слугувати переважно критерії шостого технологічного укладу, які відповідають сучасним критеріям енергозбереження та екологічності.

5. Важливим механізмом реалізації стратегії інноваційного розвитку має стати державна цільова програма організації технопарків. Відповідно до реальних можливостей на 2009 рік необхідно запланувати функціонування не менш ніж 10-12 технопарків, у тому числі 2-3 - на міжгалузевій основі, 5-7 спеціалізованих технопарків з розробки програмного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій; на 2010 рік - не менше 20 технопарків; на 2011 рік - не менш 25-30 технопарків. При формуванні інноваційних та інвестиційних проектів, запланованих для виконання в технопарках, у першу чергу надавати підтримку проектам, повязаним з високими технологіями і наукоємними галузями, які забезпечать випереджальну стратегію розвитку у сфері нано- та біотехнологій, оптико-електронних технологій ракето- та літакобудування, а також технологій подвійного використання оборонно-промислового комплексу.

6. На основі узагальнення міжнародного досвіду інноваційної діяльності та стану промислового сектору економіки України, важливо запровадити кластерну модель як основу для формування довготермінової інвестиційно-інноваційної стратегії територіально-промислового розвитку та сприяння процесам утворення виробничих мереж (шляхом запровадження спеціальних державних та регіональних програм, заходів державної підтримки територіальної інтеграції, державних закупівель тощо), налагодженню інформаційного обміну.

7. Необхідно прийняти низку нових законів, а також внести доповнення до закону “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, в яких відобразити роль і значимість наукових досліджень і розробок в проривних наукоємних галузях та до закону “Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій” для того, щоб він сприяв активізації трансферу технологій в зазначених галузях.

8. Нагальним є забезпечення в Україні такого макроекономічного регуляторного режиму та порядку оподаткування, які дають змогу субєктам економічної діяльності максимально гнучко адаптуватися до змін попиту в ринкових умовах та стимулюють інвестиційно-інноваційні процеси. Спільна участь держави і приватних субєктів економіки у венчурних механізмах фінансування сприятиме реалізації багатообіцяючих, але ризикованих інноваційних підприємницьких проектів, у тому числі, повязаних з комерціалізацією найважливіших науково-технічних досягнень. При цьому, дозволять мінімізувати фінансовий ризик приватних інвесторів, зберігаючи їх зацікавленість в досягенні пріоритетів, що визначені державою.

Реалізація одержаних результатів у дисертаційному дослідженні сприятиме інвестиційно-інноваційному розвитку національного господарства України, що, в цілому, підвищить рівень конкурентоспроможності економіки та забезпечить зростання добробуту населення.

Статті в наукових фахових виданнях: 1.Гуменюк О.І. Кластери як організаційна структура інноваційно-інвестиційної моделі розвитку промисловості // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2. - С. 9-20.

2.Гуменюк О.І. Зарубіжний досвід розвитку промисловості на інноваційно-інвестиційних засадах // Науковий журнал “Менеджер”. Вісник Донецького державного університету управління. - 2007. - №2(40). - С. 45-54.

3.Гуменюк О.І. Інформаційно-аналітична підтримка інноваційно-інвестиційного оновлення промисловості // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №10. - С. 31-38.

4.Гуменюк О.І. Фінансово-економічний механізм промислової політики / О.І. Гуменюк, С.А. Єрохін // Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України: колективна наукова монографія. За ред. проф. Кириченко О.А. - Київ, НАУ. - 2008. - Розд. 3.1. - С.152-157. (Особистий внесок - сформульовано особливості фінансування інновацій у промисловості).

В інших виданнях: 5.Гуменюк О.І. Розвиток промисловості на інвестиційно-інноваційних засадах / М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, В.М. Шандра, О.І. Гуменюк та ін. //Організаційно-економічні аспекти інноваційного оновлення національної економіки: колективна наукова монографія. За ред. проф. Єрмошенка М.М. і проф. Єрохіна С.А. - Київ, НАУ, 2008. - Розд. 2.1. - С. 60-77.

6.Гуменюк О.І. Організаційно-фінансові аспекти активізації інноваційно-інвестиційних процесів / Я.В. Белінська, В.С. Будкін, С.А. Єрохін та ін. // Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації: Колективна наукова монографія; За ред. Я.В. Белінської. - Київ, НАУ, 2008. - Розд. 2.3. - С. 45-58.

7.Гуменюк О.І. Освіта як важливий чинник інноваційного розвитку України // Виклики Українській національній ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми: наук. конф.: тези доп. - Київ, 2008. - С.223-225.

8.Сокирко Т.О. Концептуальні підходи до вдосконалення системи стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / Т.О. Сокирко, О.І. Гуменюк // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - обєктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство: міжн. наук.-практ. конф., тези доп. - Тернопіль, 2007 р. - С. 249-250. (Особистий внесок - запропоновано систему пільг при оподаткуванні інновацій).

Размещено на .ru