Нормативні акти, характер економіки України. Принципи державної інвестиційної політики, механізм, способи реалізації. Прийняття рішень по інвестиційному проекті в умовах невизначеності. Класифікація капітальних вкладень в економічно розвинених країнах.
Необхідний загальний обсяг інвестицій в економіку складає понад 40 млрд. дол. США За останні роки щорічні іноземні інвестиції не перевищують 300 млн. дол., що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат на Україні і про не зважену інвестиційну політику, відсутність належного механізму забезпечення гарантій інвесторам. Інвестиційна політика визначається на мікрорівні і визначається кожним інвестором самостійно. Остання містить у собі визначення мети інвестора й обсягу инвестируемых коштів, аналіз ринку цінних паперів, формування портфеля цінних паперів, перегляд інвестиційного портфеля, оцінку його ефективності. Крім цього процес акціонування ще не довершений і ринок цінних паперів ще не сформований) і будується з обліком реальної економічної ситуації, перспектив залучення інвестицій і їхнього ефективного використання з метою трансформації економіки і створення сприятливого середовища для припливу інвестицій, забезпечення здорової конкуренції, реалізації програми структурної перебудови економіки України, визначення пріоритетів у використанні інвестицій.• зміна галузевої структури капітальних вкладень з метою істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловостей); • пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомістськості виробництва та підвищенню якості продукції; Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створювати новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.[3] Треба зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Процес розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей в Україні реалізується за допомогою будівництва нових, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і територіально-виробничих комплексів.
Вывод
Основні перспективні напрями інвестиційної стратегії з погляду одержання максимальної ефективності від капіталовкладень:[3]
• поліпшення відтворюваної структури капітальних вкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
• удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочення будівельно-монтажних робіт;
• зміна галузевої структури капітальних вкладень з метою істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловостей);
• пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомістськості виробництва та підвищенню якості продукції;
• збільшення обсягів капітальних вкладень в реалізацію житлової та інших соціальних програм (охорони здоровя, освіти тощо);
• збалансованість інвестиційного процесу.
Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створювати новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.[3]
У скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності важливу роль відіграє інфраструктурна ланка. Треба зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, повязаними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструктури - будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових протизатратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інвестування економіки України.
Процес розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей в Україні реалізується за допомогою будівництва нових, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і територіально-виробничих комплексів. Ефективне збалансоване здійснення інвестиційного процесу відповідно до поставлених соціально-економічних цілей і завдань - найважливіше джерело економічного зростання й підвищення добробуту людей. Тому важливо забезпечити раціональне поєднання інвестиційної стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення загальної мети з конкретними рішеннями щодо її втілення на різних рівнях господарського управління.[8]
Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі потужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й технології або підтримує їх у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інвестиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємоповязуються завдяки гармонійному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10-15 років, середньострокового плану, що складається на 3-8 років, і короткострокового плану, який розроблюється на 1-3 роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх аспектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку загалом, але вони ж зумовлюють періодичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відображає сутність нових функцій вищого керівництва - управління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розподільних питань.[5]
Вихідними компонентами інвестиційного планування є такі: • пошук і формування варіантів капіталовкладень;
• визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості;
• встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел;
• оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування.
До розвязання таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених - спеціалістів у цій галузі наукових і практичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, повязаних із практичними можливостями, підтвердиться тривалим благотворним впливом інвестицій на виробництво і збут продукції, збільшенням прибутку підприємства.
Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки, як випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Подальші цілі - збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко оцінити кількісно, проте вони істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.[11]
Список литературы
1. Постанова Кабінету Міністрів України "Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" від 1 червня 1995 р. № 384.
2. Закон України "Про підприємництво" Стаття 1 в редакції Закону N 1481-III (1481-14) від 22.02.2000
3. Комерсант України. - 2000. - № 3. - С. 7.
4. Менеджер. - 1993. - № 1. -С. 17.
5. Международное право в документах. - М.: Юрид. лит., 2002. - 208 с.
6. Киреев А.П. Международная экономика: В 2ч. - Ч. 1: Междунар. микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов. - М.: Междунар. отношения, 2004. - 415 с.
7. Крупка Я.Д., Литвин Б.М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. - К.: Екон. думка, 2003.
