Поняття економічна криза, економічного циклу, причини і наслідки. Історія виникнення поняття. Характерні риси економічної кризи і основні стадії. Думки вчених щодо критичного стану економіки. Причини економічної кризи в Україні, шляхи подолання.
Побутує думка, що криза стосується лише процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства є більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління. Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром криза, у якому виявляються й межу, і імпульс росту економіки. B XVII-XVIII сторіччях поняття криза стала застосовуватися й у відношення до процесів які відбуваються у суспільстві, військові та політичні кризи, при цьому використалося майже не змінене значення кризи взяте з медицини. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу.Кожна криза дозріває у фазах пожвавлення й підйому. Галузева криза - це криза в одній з галузей народного господарства, що може виникнути у будь-якій фазі циклу (наприклад, криза у сільському господарстві, на транспорті).Соціально-економічна система, під якої ми можемо розуміти громадянське суспільство, господарюючий субєкт (підприємство), інтегровану структуру бізнесу, має дві основні тенденції існування: функціонування та розвитку. Розвиток - це новий якості, який буде необхідний прогресивних змін, пристосування до нових умов середовища, яке характеризує зміни у предметах, засобах праці та у самому людині. Економіка будь-коли перебуває у стані спокою. Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть зявлятися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю.
Вывод
Існування соціально-економічних систем є циклічний процес, котрій характерна закономірність наступу та ліквідації криз. Соціально-економічна система, під якої ми можемо розуміти громадянське суспільство, господарюючий субєкт (підприємство), інтегровану структуру бізнесу, має дві основні тенденції існування: функціонування та розвитку. Функціонування - це підтримку життєдіяльності, збереження функцій, визначальних цілісність системи та її сутнісні характеристики. Розвиток - це новий якості, який буде необхідний прогресивних змін, пристосування до нових умов середовища, яке характеризує зміни у предметах, засобах праці та у самому людині.
Економіка будь-коли перебуває у стані спокою. Процвітання нерідко змінюється крахом, показники національного доходу, рівня зайнятості, темпи зростання виробництва, і навіть ціни, і прибутку знижуються. Зрештою, досягається нижня точка, і знову починається пожвавлення. На вищому витку розкручування спіралі історії, більш прогресивному проти попереднім етапом, кризи протікають з різною мірою гостроти та його можливими проявами.
Якщо на те криза у такий спосіб, слід визнати, що небезпеку кризи є постійно, і завдання грамотного управління у тому, що під час його передбачити й цим мінімізувати її наслідки.
Тема економічної кризи насьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.
Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.
Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.
Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть зявлятися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення.
Ситуація в Україні сьогодні свідчить, що її економіка протягом 90-х рр. ХХ ст. і нині перебуває в глибокій економічній кризі, яка не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Ми маємо спад спричинений: по-перше, руйнуванням однієї соціально-економічної системи (адміністративно-командної) і формуванням іншої (ринкової); по-друге, порушенням колишнього єдиного народногосподарського комплексу в рамках СРСР (хоч і недосконалого за структурою і неякісного технічно); по-третє, практичною некерованістю трансформаційними процесами на макро- і мікрорівнях за умов, коли національна економіка тільки формується і паралельно відбувається процес державотворення. Є багато й інших причин всеохоплюючої соціально-економічної кризи в Україні, які будуть розглядатися в наступних темах.
Тема економічної кризи цікава, думаю не тільки мені. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю. При амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл.
Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, стільки фахівців, що мають, засобів, впливу дотепер не можуть уникнути криз.
Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, можна зробити такі висновок, що із становленням циклічності економічного зростання економічні кризи стали невідємним елементом економічного циклу. Основним аспектом кризових проявів є структурні диспропорції між рівнем виробництва та рівнем споживання. Щодо, оздоровчого ефекту кризового важеля, то він наступає тепер набагато швидше, ніж раніше, і правильна державна політика під час кризових проявів в економічній системі національного рівня призведе тільки до позитивного санітарного ефекту в довгостроковому періоді.
Необхідні кардинальна структурна перебудова економіки України, перерозподіл капіталів із старих галузей у нові. Негативні наслідки економічних криз неминучі, але вони не повинні бути безглуздими. Якщо криза вже має місце, слід використовувати її як метод реформування структури народного господарства. У протилежному разі відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя.
Отже, для правильної оцінки можливого кризи величезну роль грають як аналіз його причин, а й прогнози щодо його можливих наслідків (закриття організації, оздоровлення чи поява нового кризи).
Слід памятати, що подолання кризи який завжди означає перехід організації до якісно нового витка його розвитку. Така можливість зовсім залежить від наступних чинників: його причини можливість управління процесами кризового розвитку.
