Інвестиційна діяльність комерційних банків - Автореферат

Всередині банків досить слабка увага приділяється системі маркетингового забезпечення опрацювання інвестиційних стратегій, виходячи з поточних і перспективних завдань, що стоять перед банком, а також прогнозних параметрів трансформації інвестиційного ринку загалом. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і методичних засад розкриття суті та економічної природи інвестиційної діяльності комерційних банків, здійснення інтегрованої оцінки її поточних і перспективних напрямів, параметрів і співвідношення у реальному і фінансовому секторах з урахуванням специфіки трансформаційного періоду та виходячи із завдань середньострокової перспективи, обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення системи нормативно-правового забезпечення та опрацювання загальних методологічних підходів до системи маркетингового забезпечення розробки інвестиційної стратегії банку в умовах формування конкурентного середовища на інвестиційному ринку. З позицій системного підходу розглядаються поняття “інвестиції” та “інвестиційна діяльність”, форми здійснення інвестицій та джерела їх формування, на основі чого обґрунтовано параметри інвестиційної діяльності банків як учасників інвестиційного процесу. Комплексна оцінка природи та характеру інвестиційної діяльності учасників інвестиційного ринку, в тому числі й банків, має базуватися на врахуванні таких головних ознак поняття „інвестиції”: широкий діапазон обєктів і форм інвестування; відсутність привязки до терміну здійснення інвестицій; обовязковість досягнення кінцевого результату у вигляді доходу чи соціального ефекту; інвестування капіталу може здійснюватися у грошовій та негрошовій формах. У системі аналізу макроекономічного середовища інвестиційної діяльності банків найбільший інтерес представляє оцінка: тенденцій соціально-економічного розвитку країни, які дають уяву про формування загальних потенційних можливостей для інвестиційної активності субєктів ринку з точки зору їх поведінки як споживачів інвестицій, так і інвесторів; ситуації, що сформувалася безпосередньо в інвестиційній сфері, в тому числі під впливом макроекономічної динаміки, з чого можна зробити висновок про характер зміни поведінки на інвестиційному ринку усіх його учасників, які одночасно виступають у ролі інвесторів та обєктів інвестування; умов, що визначають можливості формування ресурсної бази банків, а також безпосередньо їх інвестиційної діяльності в реальному та фінансовому секторах.Реалізація інвестиційних можливостей банків на ринку проявляється через участь у формуванні взаємовідносин, що виникають у процесі залучення коштів для створення потенційного інвестиційного ресурсу, виконання ними функцій посередників для обслуговування фактичних інвесторів через задоволення їх інвестиційної пропозиції та забезпечення платоспроможного попиту, а також власну участь як безпосередньо інвестора, який намагається реалізувати власні інвестиційні цілі. Жорсткість монетарної політики, неефективна система управління ринком внутрішніх державних запозичень, непрозорість політики приватизації, посилення неплатоспроможності субєктів господарювання та перехід основної їх маси на взаємокредитування через негрошові схеми взаєморозрахунків, висока ціна кредитних ресурсів, відсутність чітких параметрів інвестиційної політики на рівні країни та її окремих регіонів і галузей економіки зумовлювали інтенсивний відплив інвестиційних ресурсів банківської системи з реального сектора економіки з одночасним підвищенням їх активності у спекулятивній короткотерміновій фінансовій сфері, лідируючі позиції в якій належали ринку державних внутрішніх позик, міжбанківському ринку кредитних ресурсів. Одне з ключових місць у системі чинників, які визначають характер і рівень активності комерційних банків у інвестиційній сфері, займає система нормативно-правового забезпечення, відсутність чіткості, стабільності та системності в якій, наявність внутрішніх суперечностей обмежують можливості як розвитку нових перспективних сегментів банківського інвестування, так і активізації в них безпосередньо банківських установ, створюючи тим штучні барєри для спрямування потужних фінансових потоків на інвестиційний ринок.