Інвестиційна діяльність господарюючих суб’єктів у трансформаційній економіці - Автореферат

Щодо України, то вона має потребу як у інвестиціях, так і у розвитку механізмів інвестиційної діяльності. За роки активних ринкових трансформацій інвестиції в основний капітал в Україні скоротилися майже в 5 разів, середньорічний коефіцієнт введення основних фондів у дію зменшився з 5,3% до 2,2%, а рівень ліквідації застарілих обєктів знизився з 2,2% до 0,95%. Отже необхідність активізації інвестиційної діяльності в Україні обумовлює актуальність теми дисертації. Серед українських вчених суттєвий внесок у дослідження теорії інвестиційної діяльності в економіці зробили О.Барановський, Д.Богиня, Л. Аналіз даної категорії в широкому спектрі економічних відносин дозволив розмежувати основні поняття досліджуваної проблеми, а саме: “інвестиційна діяльність”, “інвестування”, “інвестиція”, “інвестиційний процес”;Розкрито методологію аналізу сутності інвестиційної діяльності, інвестиції і інвестиційного процесу; проаналізовано характер впливу інвестиційної діяльності на досягнення сталих темпів зростання економічної системи країни; а також досліджено механізми регулювання інвестиційної діяльності в контексті світового досвіду. Інвестиційну діяльність визначено як економічну категорію, що являє собою послідовну цілеспрямовану систему економічних (виробничих) відносин субєктів господарювання з приводу формування і використання інвестиційних ресурсів (фінансових і реальних), регулювання процесів інвестування (як у самій країні, так і за її межами), які виникають у відповідному інвестиційному середовищі і спрямовані на отримання прибутку або на досягнення визначеного соціального ефекту в умовах ризику. Оскільки економічні відносини (зокрема й інвестиційні) мають історичний характер і зумовлені особливостями розвитку кожної країни, досліджено форми інвестиційної діяльності, саме ті, що, згідно з Законом України „Про інвестиційну діяльність”, можуть існувати у вигляді: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, суспільствами і товариствами, цивільними і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній формі власності; Саме аналіз безлічі трактувань категорії “інвестиції” в науковій економічній літературі дозволяє зробити висновок, що суть поняття “інвестиція” полягає в наступному: по-перше, інвестиція - це не форма інвестиційної діяльності, а умова, інструмент, без якого ця діяльність неможлива; по-друге, використання цього інструменту і є інвестуванням, або процесом інвестування, в якому між людьми виникають економічні (виробничі) відносини (тому інвестицію, як і інвестування, можна вважати самостійними (хоча і вельми близькими) економічними категоріями); по-третє, інвестиція повинна бути інструментом інноваційної підприємницької діяльності, за допомогою якого реалізуються прогресивні методи виробництва якісно нової продукції й послуг. Аналіз понять “інвестиційна діяльність”, “інвестиції”, “інвестиційний процес” дає можливість відобразити їх логічний взаємозвязок і певну взаємозалежність: без інвестиційної діяльності (яка починається з постановки мети, з ініціації власне інвестиційного процесу) ніякі процеси економічного розвитку взагалі неможливі;У дисертації на методологічному рівні вирішено важливу науково-теоретичну та практичну задачу формування механізму активізації інвестиційної діяльності в Україні, що обумовить подальший розвиток цього виду підприємництва і таким чином - накопичення інвестиційних коштів як підґрунтя соціально-економічного зростання країни, що дозволяє зробити наступний висновок. В дисертації визначено сутність економічної категорії „інвестиційна діяльність” як послідовної, цілеспрямованої системи економічних (виробничих) відносин субєктів господарювання з приводу формування і використання інвестиційних ресурсів, регулювання процесів інвестування, виникаючих у відповідному інвестиційному середовищі і спрямованих на отримання прибутку або на досягнення певного соціального ефекту в умовах ризику. Розроблено концепцію управління інвестиційною діяльністю господарюючих субєктів. Історичний досвід довів, що в країнах трансформаційної економіки основними елементами механізму управління інвестиційною діяльністю є фінансово-кредитні важелі, від яких в значній мірі залежать всі складові економічної системи суспільства. Аналіз банківської системи в області активізації інвестиційної діяльності став підґрунтям для висновку, що на сучасному етапі її основними задачами мають бути: стабілізація валютного курсу національної грошової одиниці із застосуванням державних заходів, що відповідають тенденціям світових ринків; ефективне співвідношення експорту і імпорту товарів, тобто підтримка позитивного торговельного сальдо за рахунок підтримки вітчизняного виробника; розвиток фондового і валютного ринку з метою розширення форм інвестування; ліквідація бюджетного дефіциту і збільшення обсягів бюджетних інвестицій; державний контроль над темпами інфляції за допомогою точного визначення розмірів грошової маси; розвиток інфраструктур