Характеристика та порядок формування інвестиційних ресурсів на підприємстві, порядок бюджетного фінансування інвестиційних проектів та методи оцінки їх вартості. Сутність, розрахунок та особливості використання ефекту фінансового важеля (левериджу).
Через нерідко непродуману фінансову політику в Україні практично втрачено кошти приватних та інституційних інвесторів: ні домогосподарства, ні вітчизняні та іноземні інвестори - юридичні особи не поспішають вкладати свої кошти в реальну економіку. Нині першочергове завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до перспектив інноваційного розвитку. Удосконалення управління інвестиційними процесами потребує рішучих дій держави як на макро-, так і на мікрорівнях. По-перше, державне управління інвестиційними процесами забезпечує збереження робочих місць та пріоритетів і веде до підтримки часто збиткових, але важливих для національної безпеки галузей і виробництв. Ефективне використання інвестиційних ресурсів, які ще вдається залучити в українську економіку, необхідність їх збільшення та соціальні функції інвестування визначають актуальність і значущість теми дослідження курсової роботи.1.1.) порядку формування інвестиційних ресурсів на підприємстві зображає лише створення національних інвестиційних ресурсів і не враховує такс джерело, як іноземний капітал. Схематично процес формування на підприємстві інвестиційних ресурсів через ринок інвестиційного капіталу можна представити таким чином, що національні та іноземні кошти фізичних, юридичних осіб та держави можуть потрапити до підприємства двома шляхами: безпосередньо та через фінансово-кредитну сферу (рис. Таким чином, ресурси, залучені підприємством на інвестиційному ринку, додаються до тих, що підприємство має у своєму розпорядженні, й утворюють його сукупні інвестиційні ресурси. Зокрема, забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах із зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел. Після визначення загального обсягу інвестиційних ресурсів, інвестор має визначити, яка їх частка буде профінансована за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позичених чи залучених.У прийнятті рішення про залучення джерел для фінансування інвестиційних проектів важливу роль відіграє визначення вартості інвестиційних ресурсів, або капіталу, що інвестується. Наприклад, якщо сподівані надходження та грошовий потік мінливі, заборгованість висока, а підприємство немає міцної фінансової репутації, інвестори купуватимуть його акції тільки тоді, коли їх ризик буде компенсований високими доходами. І навпаки, постійно зростаючі доходи, низька заборгованість і гарна фінансова репутація дають змогу фірмі випустити облігації та акції з низькими витратами. Вартість цього капіталу визначається на ринку з урахуванням: терміну користування позичкою; заходу, що кредитується; забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позиками та міри ризику. Останнім часом банки зобовязані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобовязань споживача, які повязані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо), а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у річних відсотках) (d), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань: а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу; Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури капіталу використовують ефект фінансового важеля (левериджу). У випадках, коли, інвестиції приносять дохід, що дорівнює проценту за кредит, леверидж є нейтральним. Властивість фінансового левериджу (важелю) полягає у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит. Таким чином, чим більше боргів має фірма у структурі свого капіталу, тим виший фінансовий ризик.Дослідивши інвестиційні процеси підприємств України, можна зробити наступні висновки: 1. Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.
План
Зміст
Вступ
1. Характеристика та порядок формування інвестиційних ресурсів на підприємстві. Методи формування інвестиційних ресурсів. Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів
2. Оцінка вартості інвестиційних ресурсів. Привілейовані акції. Прості (звичайні) акції
3. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів
Висновки
Література
Вывод
Дослідивши інвестиційні процеси підприємств України, можна зробити наступні висновки: 1. Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).
2. Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні - на прямі й портфельні.
3. За загальновживаним визначенням капітальні вкладення - це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і обєктів соціальної інфраструктури підприємства.
4. Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.
5. Значні інвестиційні ресурси реально витрачаються зазвичай після розробки і затвердження конкретного інвестиційного проекту підприємства або організації, під яким розуміють певний комплекс документів стосовно змісту та умов реалізації відповідних заходів для досягнення поставленої мети (розвиток техніко-технологічної бази, започаткування виготовлення нової продукції, здійснення будь-яких нових методів або форм організації діяльності тощо).
2. Бургова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень // Економіка України. - 2003. - № 10. - С. 29-32.
3. Діденко Я.О. Особливості державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - С. 54-57.
4. Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике № 2(5). - 2001. - С. 254-262.
5. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво /Пер. з англ. - К.: Україна, 1994.
6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.
7. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
8. Зюкова Н.Б. Активізація інвестиційних процесів в Україні як основа економічного зростання // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія "Економічні науки". - Полтава, 2003, №1. - С. 19-21.
9. Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 7. - С. 36-42.
10. Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - № 2: Географічні науки. - С. 85-86.
11. Кочанова П.В. Інвестиційний процес і його особливості в економіці України // Проблеми науки. - 2002. - № 5. - С. 22-24.
12. Луцишин Н.П., Малімон Н.А. Формування правового механізму регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні // Науковий вісник ВДУ. - Луцьк, 2003. - № 8. - С. 96-100.
13. Мартиненко В. Стратегія трансформації інвестиційних процесів в Україні - рух на випередження // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 3. - С. 185-193.
14. Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. - Минск: Высшая школа, 1991. - 270с.
15. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 215 с.
16. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 228 с.
18. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с..
19. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К., 1996. - С. 204-225.
20. Підйомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. - К., 2003. - С. 130-139.
21. Реверчук С.К., Реверчук Н.И., Скоморович I.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.
22. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.
23. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - З 88 с.
24. Цегольник П. Проблеми та напрями активізації інвестиційних процесів в Україні // Управління сучасним містом. - 2003. - № 7-9. - С. 128-134.
25. Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. - М., Мысль, 1997.
26. Экономика предприятия: Пер. с нем. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.
27. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Волкова О.И. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 416 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
