Проблема енергозбереження на світовому рівні та на рівні України. Становлення та розвиток альтернативної енергетики у світі. Особливості паливно-енергетичного комплексу України. Основні джерела фінансування розвитку альтернативної енергетики країни.
Узвзку із загальною економічною нестабільністю, непередбачуваними змінами конюнктури на ринках паливно-енергетичних ресурсів та загостренням енергетичної кризи в Україні, питання енергозбереження на всіх рівнях управління - держави вцілому, регіонах та підприємствах зокрема - набувають дедалі більшого значення. Практика показує, що основною витратною частиною виробництва продукції на підприємствах таких галузей промисловості України, як металургійна, машинобудівна, харчова та хімічна, є витрати, що повязані з процесом споживання енергії й паливно-енергетичних ресурсів.Енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної й перетвореної енергії та природних енергетичних ресурсів у національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. У багатьох країнах політика, стратегія і програми в галузі енергоефективності, здійснювані з метою скорочення попиту на енергію, своїм корінням сягають у 70-ті роки XX ст. і обумовлені негативними наслідками світової нафтової кризи для енергетичної безпеки. У звязку з цим протягом 90-х років XX ст. політика в галузі енергоефективності була спрямована на вирішення проблем, повязаних зі зміною клімату в окремих країнах на рівні ЄС. Більш високі в порівнянні з країнами з перехідною економікою показники енергоефективності в розвинених в промисловому відношенні країнах обумовлені широким використанням високих енергозберігаючих технологій і більш розвиненою сферою послуг, яка на відміну від промисловості та інших секторів економіки, характеризується високою енергоефективністю. У доповіді Комісії ООН зі сталого розвитку відзначалася обгрунтованість і економічна доцільність енергозбереження, і, в першу чергу, існуючими широкими можливостями для підвищення енергоефективності в домашніх господарствах, у транспортному секторі та в промисловості, включаючи ефективні заходи в енергетичному секторі шляхом зміни моделей споживання і виробництва, менталітету населення країн.Енергія являє собою загальну кількісну міру руху й взаємодії всіх видів матерії та їх взаємних перетворень. З усіх відомих видів енергії в життєдіяльності безпосередньо використовуються лише чотири види: теплова (70 - 75% всієї енергії), механічна (20 - 22%), електрична (3 - 5%), електромагнітна (менше ніж 1%). Джерелом вищезазначених видів енергії є паливно - енергетичні ресурси, що являють собою сукупність усіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві. Потреби держави в енергії та паливно - енергетичних ресурсах забезпечує паливно - енергетичний комплекс, який є сукупністю галузей промисловості, що здійснюють видобуток і переробку різних видів паливних та енергетичних ресурсів: вугільних, нафтових, газових, гідравлічних, ядерних, торфових, біологічних тощо. Практика показує, що основною витратною частиною виробництва продукції на підприємствах таких базових галузей промисловості України, як металургійна, машинобудівна, харчова та хімічна, є витрати, що повязані з процесом споживання енергії й паливно - енергетичних ресурсів.Останні роки розвинені країни світу все більше стали акцентувати увагу на проблемі фінансування розробок та впровадження альтернативних технологій енергозбереження. Усвідомлення світовою спільнотою переваг альтернативної енергетики над традиційними джерелами дало позитивний поштовх до збільшення інвестицій в цю галузь. Так, за твердженням Bloomberg New Energy Finance, у 2011 році інвестиції у розвиток відновлювальних джерел енергії в країни великої двадцятки зросли до 160 млрд. дол. "Зелена" енергія подешевшала (так, ціни модулів для виробництва сонячної енергії протягом 2011 року знизилися в середньому на 30 - 40%). Відновлювальні джерела енергії здатні підвищити енергетичну безпеку держави (заміщення традиційних паливно - енергетичних ресурсів, більшість з яких є імпортованими, на альтернативні джерела знизить рівень залежності держави від країн - постачальників ПЕР та негативні наслідки коливань ринкової ціни на газ та нафту).В Законі України «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії визначаються як «відновлювальні джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі». В Україні термін «відновлювальна енергетика» використовують як синонім альтернативної або «зеленої» енергії. За даними таблиці 2 (дані на червень 2012 року) можна казати, що в Україні невиправдано висока частка природного газу в енергетичному балансі - майже в 2 рази вища, ніж у світі і ЄС. Детальне вивчення розвитку альтернативної енергетики в Україні дозволяє підкреслити таку особливість: 95% всієї "зеленої" енергії в нашій державі виробляється потужностями гідроелектростанцій, в той час як в країнах ЄС ця частка становить в середньому 46
План
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
1.1 Проблема енергозбереження на світовому рівні та на рівні України
1.2 Особливості паливно - енергетичного комплексу України
1.3 Становлення та розвиток альтернативної енергетики у світі
РОЗДІЛ 2. АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА, ЯК ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. ІНВЕСТИЦІЇ В РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
2.1 Розвиток галузі альтернативної енергетики в Україні
2.2 Основні джерела фінансування розвитку альтернативної енергетики України
2.3 Закордонні інвестиції у розвиток альтернативної енергетики України
