Інваріанти аксіосфери маргінального (на прикладі пенітенціарних установ) - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена практичними завданнями відродження національної культури на сучасному етапі, що насамперед потребує теоретичного усвідомлення соціокультурних процесів, в ситуації невизначених ціннісних характеристик. Для сучасної свідомості рефлексія феномена маргінальності є виразом специфічності ситуації і одночасно загальною закономірністю історичної біографії суспільства у періоди, коли воно намагається виявити продуктивні звязки старого та нового, збереження і обновлення соціокультурних форм. Таким чином, актуальність вивчення поняття “маргінальність”, а також семантично споріднених його різновидів - “маргінальне”, “маргіналізація” тощо підтверджується не тільки його гносеологічною новизною, але й соціальною значущістю. У традиціях європейської соціології, що орієнтована на масштабні теоретичні узагальнення соціального життя, побудову абстрактних соціологічних схем, установлення загальносоціологічних законів, іншими словами, на статистичну “соціальну фізику”, яка мало пристосована для розгляду соціальної поведінки одиничного, “не-соціалізованого” індивіда, термін “маргінальність” не міг бути розвинутим. У Чиказькому університеті в умовах тісного звязку дослідницьких задач з конкретними практичними проблемами міста було виконано багатоцільові прикладні дослідження, що зявилися з початком виникнення емпіричної соціології, яка характеризується спрямованістю на вивчення конкретної соціально-побутової життєдіяльності людей.Автор підкреслює, що характерною особливістю теми є її теоретична нерозробленість, оскільки поняття “маргінальність” у дослідженнях пізнавальних процесів продовжує трактуватись натуралістично - етносоціологічно або соціопсихологічно, - що призводить до витикання категорії маргінальності зі спектра дефініцій і інноваційних процесів. Для обгрунтування своїх положень автор дисертації, аналізуючи різні підходи до вивчання маргінальності, вважає необхідним виділити такі основні напрямки: - класичну концепцію маргінальності Чиказької школи соціології та варіанти інтерпретацій поняття “маргінальність” у досвіді філософії; Беручи до уваги діяльнісний підхід до вивчення культури, автор виділяє як вихідну диспозицію у визначенні цінності диспозицію “субєкт - обєкт”, у розумінні діяльності ціннісного осмислення дійсності - опозицію “традиції-інновації”. У другому підрозділі “Класична концепція маргінальності Чиказької школи соціології та варіанти інтерпретацій поняття “маргінальність” у досвіді філософії” подано короткий історіографічний огляд походження терміна “маргінальність”, охарактеризовано етносоціальний та культурологічний аспекти маргінальної проблематики, вказано на філософське тлумачення терміна (поки, на жаль, відсутнє у вітчизняних текстах як щось самостійне). У третьому підрозділі “Напрацювання дослідників країн СНД та перспективні напрямки у галузі маргінальної проблематики” подано огляд напрацювань дослідників країн СНД у концептуальному просторі соціогуманітарного знання; позначено перспективні лінії розвитку маргінального питання; виділено основні тенденції у контексті наявних трактовок терміна “маргінальність”, представлено три основні форми існування маргінальності, що присутні у міждисциплінарному контексті.У висновках дисертації сформульовано узагальнюючі підсумки, акцентовано значущість розробки методологічних принципів маргінального питання; відмічено важливість дослідження маргінального феномена в умовах конституювання нової структури та змісту ціннісної свідомості. Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках: Підсумкове уявлення (з урахуванням того, що за вихідний принцип розуміння діяльності ціннісного осмислення “субєкта-суспільства” взято опозицію “традиції-инновації” полягає у тому, що поняття “маргінальність” висловлює діалектику розвитку культури як заперечення однієї (старої) та самоствердження іншої (нової) системи способів реалізації цінностей і форм їх подання у соціокультурній реальності.1) маргінальність не є повна відсутність цінностей або їх оформлення, коли старі цінності (а точніше засоби та форми їх втілення) потонули б у бутті та перестали заявляти про себе у безпосередній формі; 2) безпосередньою інтенцією та внутрішнім змістом маргінального є модернізація; 3) діалектична властивість маргінального міститься у притаманній їй свободі вибору, у тому, що реальність маргінального є потенційна можливість; 4) маргінальність як аксіологічна дивергенція - минулої аксіосфери як цілокупності цінностей з втратою відчуття компліментарності як до заданого рівня ціннісної ієрархії, так і до ціннісних орієнтацій минулого, - розгортається в умовах зняття ідеологічної і дискурсивної коннотацій. Основні положення дисертації викладені в публікаціях: Гордиенко-Митрофанова И.В. С Виктором Франклом о смысле жизни // Вісник ХДУ, № 397, “Філософія і культура”, 1997-1998. Гордиенко-Митрофанова И.В. Экстремальные субкультуры. Наработки исследователей стран СНГ в области маргинальной проблематики // Вісник ХДУ, № 400/6, “Наука и

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ. Сутнісний зміст маргінального визначено такими моментами:

У висновках дисертації сформульовано узагальнюючі підсумки, акцентовано значущість розробки методологічних принципів маргінального питання; відмічено важливість дослідження маргінального феномена в умовах конституювання нової структури та змісту ціннісної свідомості.

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках: Підсумкове уявлення (з урахуванням того, що за вихідний принцип розуміння діяльності ціннісного осмислення “субєкта-суспільства” взято опозицію “традиції-инновації” полягає у тому, що поняття “маргінальність” висловлює діалектику розвитку культури як заперечення однієї (старої) та самоствердження іншої (нової) системи способів реалізації цінностей і форм їх подання у соціокультурній реальності.

2. Архітектоніку аксіосфери маргінального “субєкта-особистості” подано на основі аналізу діяльності ціннісного осмислення дійсності у контексті екстремальних субкультур, з виявленням суттєвої відмінності маргінального “субєкта-особистості” від уявлень, існуючих у соціології та психології.

3. Аксіосферу маргінального “субєкта-суспільства” досліджено на основі введеної у роботу категорії ціннісного диспозитива як системи субєктно-обєктних відношень. При експлікації поняття “ціннісний диспозитив” враховано напрацювання представників діяльнісного підходу до вивчення культури. Виявлено, що зміст ціннісного диспозитива маргінального - ідеалогічний (від ідеал), оскільки мова йде про моделювання реальності у системі понятійних конструкцій, що надбудовуються над повсякденним уявленням про світ. Емоційна форма ціннісного диспозитива має екзистенціальний характер.

4. В аксіосфері маргінального “субєкта-суспільства” виділено субєкт аксіосфери маргінального - субєкт модернізації, його типи; форми діяльності субєкта модернізації, її види; цінності, їх спектр; аксіологічні інваріанти.