Нумерологія піфагорійців та її інтерпретація в філософії Платона - Автореферат

Здобуття Україною незалежності наприкінці XX століття та побудова відкритого суспільства висунули перед гуманітарними науками завдання пошуку нових цінностей, що привело до переорієнтації спрямованості досліджень в області історії філософії: від ідеологічно заангажованих до таких, що реалізують історію філософії як власне науку. Зокрема, недостатня вивченість проблем філософії досократиків спонукає вітчизняну науку звернутися до ретельної розробки цього смислового пласту, адже він традиційно розглядався представниками західної історії філософії, попри зусилля яких дослідження піфагорійської спадщини має більше питань ніж відповідей. Поклавши в основу своєї базової теорії число, піфагорійці спричинили справжню світоглядну революцію - вони розробили першу теорію музики, здійснили прорив у математиці, відійшли від геоцентричної системи в астрономії, почали використовувати наукові методи в медицині тощо. Тому дослідження концепту числа, що символічно виражає універсальні закони буття у передфілософській допіфагорійській традиції, в ученні піфагорійської школи, у філософській системі Платона, є актуальною проблемою, рішення якої дозволить пролити світло на процес генезису математичної і філософської наук, а також переглянути роль і значення впливу піфагорійського вчення, не тільки на античних мислителів класичної й елліністичної епохи, але й на всю філософську науку у цілому. Використання цього методу дозволило провести дослідження орфіко-піфагорійської наступності, рецепції піфагорійського вчення про число в філософії Платона, зокрема, розвитку доктрин італійських філософів завдяки актуалізації нумерологічних закономірностей в космогонії засновника Академії.У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано звязок роботи з науковою темою кафедри філософії Дніпропетровського національного університету; визначено обєкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито його теоретико-методологічні підстави; вказується наукова новизна роботи та науково-практичне значення одержаних результатів.Пізніші джерела елліністичних шкіл - академіків, перипатетиків, скептиків, стоїків, епікурейців, які лягли в основу матеріалу класичного труда Дильса-Кранца “Фрагменти досократиків”, і його російського перекладу під редакцією І.Д. Рожанського “Фрагменты ранних греческих философов”, є першоджерелами, які дозволяють вичленити та аналізувати фрагменти, що стосуються нумерологічного містицизму й символізму в допіфагорійській традиції. Зазначається, що при вивченні наукового генезису й суміжної символіки релігійних основ орфізму, діонісійства й елевсинської містеріальної традиції, в контексті заявленої тематики, особливо важливим є загальний світоглядний фон, та врахування культурологічного й міфоаналітичного матеріалу, який поданий в роботах Н.А. Задля цілісного розуміння процесу наукового генезису та основних філософських проблем, що експлікуються першими філософами з міфічної спадщини, використовується з одного боку міфоаналітичний матеріал Ф.Ф. У ході огляду літератури відзначається, що дослідженню піфагорійської спадщини у вітчизняній науці приділялося досить мало уваги, серед найбільш відомих дослідників слід відзначити - А.О.Досліджується можливість існування з одного боку - неструктурованих чисел, яка коріниться в самій потенції числа, числа - як множини, а з другого - числа конкретного, числа - як структури. Особливо наглядно це ілюструє орфічна космогонія - самототожність міфічного персонажа своїм інкарнаціям є еквівалентом функціонування одиниці-єдиного в безмежній множині, а процес створення кінцево-чисельної структури відбувається через циклічність, яка надає такій структурі якісного підсилення, і таким чином атрибутує числу конкретну якість. Розглядаючи релігійну символіку орфізму, дионісійської та елевсинської традицій, враховуючи зростаючий рівень ratio в давньогрецькому соціумі, показано, що інтуїтивно закладені в міфі сакральні нумерологічні звязки розкриваються античними школами у вигляді різноманітних філософських інтерпретацій. “Чисельний містицизм піфагорійців” проводиться цілісний аналіз давньогрецької філософської проблеми єдиного-многого, досліджується піфагорійська схема просторового розвитку всесвіту, символізм чисел священної декади та відкриття піфагорійцями ірраціональних чисел, його наслідки у філософії й світогляді древніх греків. Аналізуючи існуючі фрагменти пресократиків щодо натуральних чисел до десяти, експлікується: число три є прототипом категорії структури, оскільки наділено початком, серединою і кінцем; число чотири є схемою просторового розвитку всесвіту; число пять символізує якість космосу, яка зявляється після його просторового формування; число шість виражає трансляцію універсальної душі; число сім є монадою в декаді, яка не продукується і не продукує інших чисел в її рамках; число вісім ототожнюється зі стихією Еросу; девятка символізує справедливість та рівність.Дослідження місця числа в філософії Платона дозволили визначити те, що у засновника Академії число є не тільки інструментом ема

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ