Інтонаційний образ світу як категорія історичного музикознавства - Автореферат

Якщо ж до слова "історія" додати уточнення - "музики", а також замінити визначення "молода" на "недосконала", то матимемо невтішний, але справедливий висновок. І справді, незважаючи на свій нібито поважний вік (відомо, що назва "історія музики" вперше зявилась у Кальвізіуса у 1600 році, а перші роботи з історії музики були опубліковані наприкінці XVIII століття), історичне музикознавство абсолютно відповідає тим характеристикам, що їх Марк Блок дав загальній історії три чверті століття тому. З одного боку, в процесі усвідомлення та аналізу різних музичних явищ, у ході осмислення й переосмислення того, що звучить, слух сучасного історика музики постійно прагне виходу за межі шкільних комплексів засобів музичної виразності, метафоричних образів, незамкнених та подекуди малообовязкових синонімічних рядів та інших красот, які, хоч опосередковано і передають індивідуальне відчуття та розуміння музики, проте хибують на емпіричність та субєктивність. Останніми роками увага до теоретичних проблем історії музики зумовила появу низки монографій, колективних праць, збірок статей та окремих розвідок, у яких прямо чи опосередковано розглядається методологічна база історичного музикознавства - йдеться про роботи Е. Не визначено предмет історії музики як науки; точаться суперечки щодо основної музично-історичної категорії, яка б адекватно фокусувала дослідницьку увагу."Інтонаційний образ світу як категорія історичного музикознавства: питання теорії" присвячено розгляду теоретичних проблем історії музики, повязаних із категорією та феноменом "інтонаційний образ світу". У підрозділі 1.3 ("Інтонаційний образ світу: від метафори до категорії") досліджується корпус історико-музичних праць, у яких використовуються (як метафора, термін або категорія) словосполучення "інтонаційний образ світу" та його синоніми, а також пропонується визначення розглядуваної категорії. Системний аналіз концепцій та підходів до визначення та дослідження інтонаційного образу світу та його аналогів, які існують в музикознавстві, досвіду адаптації загальнокультурологічних категорій та понять в музикознавстві, дає підстави визначити інтонаційний образ світу як осмислене в індивідуальному досвіді, який конкретизує суспільно-культурну норму, аудіальне вираження інтонаційно організованого просторово-часового континууму. ("Інтонаційний образ світу та інтонаційна практика") зосереджує увагу на співвідношенні інтонаційного образу світу та інтонаційної практики, оскільки дослідження інтонаційних практик, які функціонують у суспільстві, відкриває реальний інтонаційний образ світу цього суспільства. У розділі 2 "Феноменологічний підхід в аналізі інтонаційного образу світу: від твору - до творчості", що складається з чотирьох підрозділів, розглядається один з найбільш продуктивних для дослідження інтонаційного образу світу підходів до аналізованих обєктів (незалежно від їхнього масштабного рівня) - феноменологічний, коли в центрі уваги дослідника знаходиться певний текст-артефакт, що має матеріальну або ж віртуальну природу (твір, творчість, інтонаційна практика, музична культура доби), який аналізується у внутрішній системній цілісності.