Основні правила риторики. Встановлення контакту оратора зі слухачами. Доцільність застосування інтонаційних засобів у діловому мовленні. Тональний контур висловлювання. Засіб граматичного упорядкування тексту. Звукове виділення одного зі слів фрази.
Однак, навіть якщо достатньо офіційний, діловий виступ не буде підкріплений умінням оратора втілити добре підготовлений з точки зору логіки текст в живу, немонотонну мову, активність сприйняття слухачами сенсу виступу явно знизиться, і його мета буде досягнута не повністю. Інтонація (від лат. intono - голосно виголошую), сукупність мелодики, ритму, темпу, інтенсивності, наголосу, тембру та інших елементів мови. У широкому змісті термін "інтонація" означає складне явище, що представляє собою сукупність мелодики мовлення (тобто підвищення або зниження основного тону в межах висловлення), інтенсивності, темпу мовлення й пауз. Інтонація організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного і емоційного забарвлення. Тембр, інакше тембральне забарвлення мови - специфічна, яка сприймається людиною, характеристика звучання промови, яка залежить частково від фізичних параметрів мовного апарату (низький, хрипкий тембр, високий пронизливий голос і т.п.), частково регулюється мовцем за рахунок особливих змін стану органів мови (в основному у звязку з різним емоційним станом у момент мовлення).Отже, з усього сказаного випливає, що інтонація являє собою досить складне, багатопланове і надзвичайно важливе явище в загальному контексті мовленнєвої діяльності людини. Інтонація дозволяє передати емоційно-смислові відтінки тексту, висловлюючи стан, настрій автора (сум, тривога, радість), його ставлення до описуваного (іронія, повагу, гордість, ніжність і т.д.). У традиційному підході під інтонацією розуміють сукупність змін відносної висоти тону в складі, слові, словосполученні і в цілому висловлюванні, передавальну субєктивне ставлення мовця до вислову.
Вывод
Отже, з усього сказаного випливає, що інтонація являє собою досить складне, багатопланове і надзвичайно важливе явище в загальному контексті мовленнєвої діяльності людини. Саме інтонація фактично організовує усну мову в цілому, в тому числі й читання. За допомогою інтонації висловлюванням надається значення питання, спонукання, прохання, повідомлення ... Інтонація дозволяє передати емоційно-смислові відтінки тексту, висловлюючи стан, настрій автора (сум, тривога, радість), його ставлення до описуваного (іронія, повагу, гордість, ніжність і т.д.).
У традиційному підході під інтонацією розуміють сукупність змін відносної висоти тону в складі, слові, словосполученні і в цілому висловлюванні, передавальну субєктивне ставлення мовця до вислову. Найважливіша функція інтонації - визначення модальності висловлювання.
Виконання цієї і всіх інших функцій інтонації визначається особливостями її структурної організації, в якій найчастіше виділяють шість основних компонентів: наголос, мелодику, темп, тембр, силу звучання і паузу. Всі ці компоненти, обєднані в інтонації, створюють відчуття живого потоку людської мови. Тому знання природи інтонації має таке важливе значення для кожної людини. Уміння виразно говорити або відтворювати художній текст, виконуючи вимоги декламационного мистецтва, називають умінням малювати інтонацією.
Список литературы
1. Українська мова. Енциклопедія. - К., 2000.- С. 752.
3. Прокопова Л.І. Тональні акценти у німецькій та українській мовах - вступ до контрастивного вивчення просодичних систем // Нариси з контрастивної лінгвістики. - К., 1979.
4. Культура ведення дебатів. - Харків, 1988.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
