Визначення здобутків неокласичної традиції. Розгляд рецепції античних образів, мотивів і жанрових форм у інтимній ліриці Максима Рильського. Формування ліричного героя М. Рильського в результаті синтезу традицій класичної та модерністської поезії.
Рильському ціле гроно «вічних образів», сприяла у відтворенні емоційного стану ліричного героя.Залучення античної традиції для осягнення феномена ліричного героя інтимної лірики неминуче приводить Рильського до тематичної тріади «природа - вино - кохання», типової для класичної давньогрецької лірики, зокрема для поезії Алкея. Приміром, у вірші «Білі цуцики гуляють на соломі...» золоте вино символізує радість спілкування рідних та близьких і допомагає разом із присвятою «Моїй Романівці» та темою рідного дому, у якому тільки й знаходить спокій і захист ліричний герой, творити ідилічний хронотоп: «Сніжну скатерку розстелемо в саду ми, Одкоркуєм золоте вино, - Поет резюмує: «Молодість не розпач топить в склянці, / А вином окроплює порив» [5, 98], пояснюючи таким чином невипадковість «присутності» цього образу в творах широкої теми реалізації життєвого потенціалу. Приймаючи неможливість досягти ідеалу в земному житті («Пливіть, невловимі сніги, / До моря краси і спокою / Засипте навік береги!»), ліричний герой говорить про минущість усього, оперуючи образом іскри у вині: «Все зникне, як іскра зникає, / Як іскра згасає в вині.» [5, 125]. Синтезуючи класичну традицію і модерністську інтерпретації образу вина, Рильський вживає епітет «пяний» як синонім чуттєвого, екстатичного («Моїй Ленорі (Пяний сонет») або брутального (образ «пяної юрби» у віршах «Я в лісі сам.Характер, високий інтелект, особливий літературний хист, любов до класичної досконалості спонукали М. Так, у сонеті «Коли втікаючи од пильної роботи» поет заявляє: «Коли, втікаючи од пильної роботи, Сонетні лінії вирізуєш ти потай І сам милуєшся, немов дитя, на них, - Нехай тебе тоді ані докір, ні сміх Не похитне в твоїй солодкій рівновазі» [2, 33]. Обстоюючи класичні форми вірша, поет наголошує на важкій, виснажливій праці, яка дарує автору витончені, милозвучні рядки, що наповнюють його душу «солодкою рівновагою». М.
Вывод
Отже, важливе місце в його творчих пошуках поета посідає сонет. Характер, високий інтелект, особливий літературний хист, любов до класичної досконалості спонукали М.
Рильського до прихильності до канонічної віршової побудови та захоплення живою культурною традицією. Так, у сонеті «Коли втікаючи од пильної роботи» поет заявляє: «Коли, втікаючи од пильної роботи, Сонетні лінії вирізуєш ти потай І сам милуєшся, немов дитя, на них, - Нехай тебе тоді ані докір, ні сміх Не похитне в твоїй солодкій рівновазі» [2, 33]. Обстоюючи класичні форми вірша, поет наголошує на важкій, виснажливій праці, яка дарує автору витончені, милозвучні рядки, що наповнюють його душу «солодкою рівновагою». М. Рильський прихильно ставився до строгої форми класичної строфи, обстоював цей жанр, лаконізм і суворі закони якого дисциплінують думку й акцентують увагу автора на головному образі. Беручи за основу найкращі традиції сонетярів, М. Рильський пропонує власні варіації, що простежуються через форму сонета та ідейно-тематичну сферу. Таким чином, «неокласичні» уподобання в інтимній ліриці М. Рильського були зумовлені його високою освіченістю, знанням мов, розумінням специфіки культурної атмосфери минулого, орієнтацією на здобутки вітчизняної та світової літератури.
Список литературы
1. Аверинцев С. С. Софія-Логос: Словник / С. Аверинцев. К.: Дух і літера, 2004. 638 с.
2. Анакреонт. Лірика [текст] / Анакреонт / Пер. А. Содомори // Давньогрецька поезії [текст]: [антологія] / [упоряд., автор. вступ. сл. та біогр. довідок Ліна Глущенко]. Львів.: Червона Калина, 2010. 184 с.: іл.
3. Науменко Н. Український «хамрійят» ХХ століття / Н. Науменко // Актуальні проблеми словянської філології. К.: Освіта України, 2008. Вип. 19: Лінгвістика і літературознавство. С. 453 - 459.
4. Райбедюк Г.Б. Неокласики: естетична система та персоналії: навч. посібник / Г.Б. Райбедюк, О.Ф. Томчук. Ізмаїл: СМИЛ, 2005. 352 с.
5. Рильський М.Т. Зібрання творів: у 20-ти т. Т. 1: Поезії 1907 - 1929; Проза 1911 - 1925 / М. Т. Рильський. К.: Наук. думка, 1983. 535 с., 1 л. порт.
6. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У трьох книгах. К.: Рось, 1994. Книга друга. 718 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
