Інтервенційні сонографічні та відеолапароскопічні втручання в діагностиці і хірургічному лікуванні гострого панкреатиту та його ускладнень - Автореферат

Гострий панкреатит (ГП) продовжує залишатися однією з найбільш складних та актуальних проблем невідкладної абдомінальної хірургії. Показники незадовільних результатів лікування та летальності при цьому виді патології становлять від 20 % до 45 % у системно-токсичній фазі і до 80 % при інфікованому панкреонекрозі з розвитком абдомінального сепсису (Павловський М.П. і співавт., 2003; Бондарев В.І. і співавт., 2004; Дронов О.І. і співавт., 2006; Ничитайло М.Ю. і співавт., 2008; Arid C. et al., 2001). За останнє десятиліття запропоновано багато різноманітних варіантів лікувальних підходів та методів як при легких формах ГП, так і при гострому некротичному панкреатиті (ГНП) і його гнійних ускладненнях (Мамакеєв М.М і співавт., 1998; Кондратенко П.Г. і співавт., 2005; Mutinga M. et al., 2000), однак жоден з запропонованих методів не можна вважати досконалим. Деякі дослідники вказують на беззаперечні переваги та безсумнівну доцільність широкого застосування мініінвазійних підходів при гострому панкреатиті (Конькова В.М. і співавт., 2003; Ярешко В.Г. і співавт., 2003; Шевчук І.М. і співавт., 2004; Ковальчук Л.Я. і співавт., 2007; Ammori B.J., 2002). Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідницької роботи кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, „Розробити профілактичну програму, діагностичний алгоритм та лікувальну тактику при гнійно-запальних процесах мяких тканин, підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, а також синдрому системної запальної відповіді, основану на зясуванні особливостей етіологічних чинників, імунологічної реактивності організму, характеру порушень зсідально-протизсідальної системи” (держреєстрація № 0100U002259).Перша група, основна, обєднувала 125 пацієнтів, що проходили лікування в клініці впродовж 2002-2007 років і до яких реалізовано розпрацьовані діагностичні та диференційовані лікувальні підходи з використанням сучасних традиційних та мініінвазійних операційних технологій (інтервенційні діапевтичні ехоконтрольовані втручання, діагностично-лікувальні відеолапароскопічні технології). У другу групу, групу порівняння, було включено 118 хворих на ГП, які знаходились у клініці впродовж 2000-2001 років і при лікуванні яких використовували виключно традиційні хірургічні підходи. До них віднесено: цитологічні дослідження отриманих з допомогою мініінвазійних методик патологічних рідин, а також їх динамічне РН-метричне дослідження, здійснено оцінку інформаційності запропонованого нами коефіцієнта інфікування у порівнянні з величинами рівня амілази цих рідин, кількості лейкоцитів в мазках препаратів, показниками РН-метрії та результатами їх бактеріологічних досліджень. З метою реалізації одного із завдань роботи, в результаті проведення поглибленого аналізу результатів ультрасонографічного та компютерно-томографічного досліджень, а також інтраопераційних знахідок встановлено, що в клінічному перебігу ГНП виникають місцеві ускладнення у вигляді рідинних скупчень з різною топографо-анатомічною локалізацією, зокрема: у вільній черевній порожнині у 46 (36,8 %) пацієнтів, у просвіті сальникової сумки - в 16 (12,8 %) випадках, заочеревинному парапанкреатичному - у 6 (4,8 %) та параколярних просторах - у 7 (5,6 %) хворих. Пункцію сальникової сумки виконано у 14 (15,7 %) хворих (17 пункцій), черевної порожнини - у 45 (50,5 %) пацієнтів (47 пункцій), обмежених рідинних скупчень - у 9 (10,1 %) хворих (12), ретроколярних просторів - в 11 (12,3 %) хворих (12), пункцію кіст підшлункової залози - у 10 (11,2 %) хворих (12 пункцій).У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у вивченні ефективності мініінвазійних інтервенційно-сонографічних та відеолапароскопічних технологій у діагностиці та хірургічному лікуванні хворих на ГП, яке вирішено шляхом систематизації і вдосконалення цих методик, зясування значення РН-метричного і цитологічного дослідження матеріалу, добутого з їх допомогою, а також окреслення місця і можливостей їх використання як в ізольованому виді, так і в поєднанні з традиційними відкритими операційними втручаннями. У клінічному перебігу ГП розвиваються місцеві ускладнення у вигляді панкреатогенних рідинних скупчень, які локалізуються у різних топографо-анатомічних зонах, зокрема у вільній черевній порожнині (36,8 %), просвіті сальникової сумки (12,8 %), заочеревинному парапанкреатичному (4,8 %) і параколярних (5,6 %) просторах, а також у декількох ділянках одночасно (40 %). Мініінвазійні технології - інтервенційна сонографія і відеолапароскопія надають можливість достеменно верифікувати ГП та виявляти характер запальних і гнійно-некротичних змін підшлункової залози, парапанкреатичної клітковини, заочеревинного простору та вільної черевної порожнини, при цьому точність діагностики наближається до абсолютної. Одномоментно-остаточні втручання забезпечують кінцевий позитивний лікувальний ефект у 57 % хворих, етапні сприяють локалізації та демаркації осередку за

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ