Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози) - Автореферат

Невирішеним залишається і питання виявлення конкретних способів відтворення інтертекстуальних одиниць: сучасні дослідження перекладознавчого характеру мають загальнотеоретичний характер (П. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що проводяться на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науковим пріоритетом якої є вивчення методології перекладу з огляду на жанрово-стилістичну диференціацію перекладного матеріалу, напрацювання та введення до широкого практичного застосування сучасного теоретичного інструментарію. Метою дослідження є визначення способів відтворення інтертекстуальних одиниць в англомовних перекладах української постмодерністської прози; виявлення та обґрунтування оптимальних перекладацьких рішень, які зумовлюються специфікою постмодерністської поетики. визначити форми й функції інтертекстуальних одиниць в українських постмодерністських текстах та ступінь їх відтвореності в англомовних перекладах; проаналізувати способи відтворення інтертекстуальних одиниць в англомовних перекладах українських постмодерністських текстів;Це завдання вирішується в дисертації з позицій інтерпретативної теорії перекладу, яка вмотивовує свободу перекладача і розглядає процес перекладу як такий, що спирається на розумові процеси інтерпретації тексту. У нашому дослідженні ми розуміємо інтертекстуальність у її вузькому значенні „власне інтертекстуальності, що створює конструкції „текст у тексті” (Н. Широке застосування теорії інтертекстуальності різними філологічними дисциплінами і різними методами гуманітарного аналізу спричинило розмитість основних понять, що функціонують як мовні механізми інтертекстуальності (цитати, ремінісценції, алюзії), а також понять, що з ними корелюються (чуже слово, прецедентний текст). В такому розумінні цитата включає в себе власне цитату - точне відтворення будь-якого фрагмента чужого тексту, алюзію - натяк на історичну подію, побутовий або літературний факт, що мають бути відомими читачу, та ремінісценцію - небуквальне відтворення, несвідоме або свідоме, чужих структур, слів, що наводять на спогад про інший твір. Денисової має більшу практичну спрямованість і включає комплексний аналіз функціонування інтертекстуальних звязків у перекладі, проте широке розуміння дослідницею інтертекстуальності, яка включає власне інтертекстуальність, що створює конструкції „текст у тексті”, паратекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність та архітекстуальність, дозволяє лише окреслити перекладацькі підходи і зробити узагальнені висновки.У першому підрозділі „Різновиди інтертекстуальних одиниць та способи їх відтворення при перекладі” на матеріалі найбільш виразних українських постмодерністських творів з точки зору наявності в них інтертекстуальних звязків аналізуються способи відтворення інтертекстуальних одиниць у перекладі. Головна функція власних цитатних імен в аналізованих творах - сприяти творенню ситуації гри та іронії, для реалізації яких застосовуються такі прийоми: розташування поруч імен реально-історичних осіб різних епох в одній часово-просторовій площині; викривлене написання імен реально-історичних осіб; перелік імен реально-історичних осіб за принципом звукової подібності; вживання реально-історичних імен сучасних українських літераторів як діючих осіб твору; вживання реально-історичних імен українських класичних авторів зі свідомим часовим зміщенням; вживання літературних імен зі світової літератури та з власної творчості як діючих осіб твору; обігрування внутрішньої та фонетичної форми імені; вживання топонімів зі світової літератури та з власної творчості як реальних місць розгортання подій тощо. Порівняльний аналіз показує, що власні цитатні імена передаються в такі способи: 1) підбір відповідників у цільовій мові: Кобо Абе - Kobo Abe, Пєр Менар - Pierre Menard; 2) транслітерація: Шевченко - Shevchenko; 3) транслітерація з поясненням цитатного потенціалу імені в коментарі: Білинкевич - Bilynkevych (Коментар: „The name of a rather slimy stool-pigeon Soviet type from Andrukhovychs novel Recreations. The irony in Perverzion is that after Ukrainian independence, Bilynkevych has become a Ukrainian nationalist, a fact which is actually a rather typical occurrence in the new Ukrainian reality”); 4) транслітерація з поясненням внутрішньої форми імені в коментарі: Чортопіль - Chortopil (Коментар: „Meaning something like "Devilopolis" or "Demonopolis." The central action of Andrukhovychs novel Recreations occurs in the same city”); 5) переклад внутрішньої форми імені: Олена Бджілка - Olena Beebaby, Максим Кривоніс - Maksym the Crooked Nose; 6) гіперонімічне перейменування - Неборак - one of my poet friends. З точки зору перекладацьких підходів цитати з національних літератур доцільно згрупувати таким чином: 1) цитати з творчості „сильних,” або „хрестоматійних”, авторів; 2) цитати з творчості менш знаних авторів.Інтертекстуальність є однією з найбільш помітних вл

2. Основний зміст роботи