Інтерсуб’єктивність і соціальність - Автореферат

На сьогодні вони відіграють ключову роль у багатьох філософських та інших гуманітарних дисциплінах - в онтології, феноменології, антропології, гносеології, етиці, психології, соціології та інших дотичних дисциплінах. По-перше, загальний рух філософії ХХ століття до того, що Ю.Габермас характеризував як детрансценденталізацію субєкта, призвів до відмови від засад монологізму, до тематизації соціальності і соціологізації епістемології, поновлення інтересу до практичної філософії, актуалізації тем інтерсубєктивності, діалогічності, інтерперсональності тощо. По-друге, в деяких гуманітарних дисциплінах соціальність складає власне обєкт дослідження, проте її розуміння зазвичай залишається на інтуїтивному рівні, що часто стає причиною понятійної плутанини і непорозумінь серед дослідників. Вибір теми “Інтерсубєктивність і соціальність” зумовлений намаганням прояснити зміст і співвідношення зазначених понять і показати їх методологічне значення, перш за все, для феноменології, антропології і соціальних наук. Мета дослідження полягає у тому, щоб, спираючись на результати феноменологічної філософії і соціології, комунікативної філософії, філософської антропології і соціальної філософії, уточнити зміст понять інтерсубєктивності і соціальності і розкрити їх співвідношення.У першому розділі “Інтерсубєктивність і життєвий світ” окреслюється місце проблематики інтерсубєктивності і соціальності у сучасній філософії, розкривається контекст постановки проблеми інтерсубєктивності у феноменології і її центральне значення, разом із темою життєвого світу, для руйнування трансцендентальної егології. Визнання внутрішньої соціальності свідомості і відсутності жорсткої структури у мові, відкриття життєвого світу, який є первинно світ, що розділяється з Іншими, і соціальності скінченного субєкта досвіду веде до істотної соціологізації епістемології, що здійснюється у роботах М.Шелера, П.Уінча, А.Шюца, П.Бергера і Т.Лукмана тощо. Феноменологічний аналіз даності Іншого виявив, що інтерсубєктивність є конститутивно первинною як по відношенню до обєктивного світу в цілому, так і по відношенню до відношенню до самого ego як обєкта всередині світу, який воно конституює у собі і для себе. У четвертому підрозділі “Життєвий світ як граничне підґрунтя досвіду” розбирається життєвий світ як медіум інтерсубєктивності і показується внутрішня суперечливість проекту трансцендентальної феноменології Гуссерля, на що вказували П.Рікер, М.Мерло-Понті, Е.Левінас та інші. Другий розділ “Соціальність як a priori буття людини у світі” присвячено подальшому уточненню життєвого світу як медіуму інтерсубєктивності, причому він витлумачується у трансцендентально-антропологічному ключі, а також розкриттю вихідної соціальності ego.Проведений у дисертації аналіз змісту і співвідношення понять інтерсубєктивності і соціальності, розведення цих понять і розкриття їх взаємодоповнюваності має істотне методологічне значення, перш за все, для соціальної теорії, а також для феноменології, антропології, етики і дотичних до них дисциплін. Поняття інтерсубєктивності не перекривається поняттям соціальності, і навпаки, так що обидва поняття мають самостійне значення, позаяк вони схоплюють різні аспекти буття людини у світі. Будучи символічно репрезентованим у мові і свідомості, світ, в якому знаходить себе людина як “буття-у-світі”, є тим ґрунтом, в якому вкорінена і свідомість, і мова. Відповідно, це означає неспроможність лінгвістичного ідеалізму або ідеалізму філософії свідомості - інакше кажучи, сутнісну неможливість звести розуміння світу до трансцендентальних структур мови або свідомості, оскільки це значило б відірвати їх від того практичного контексту, в якому тільки вони і мають місце. Разом з тим на перший план виходить “практичний розум”, маючи на увазі не стільки визнання конститутивного значення практичного відношення людини до світу, скільки увага до визначального значення взаємин між людьми, визнання первинності і автономності етики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Проведений у дисертації аналіз змісту і співвідношення понять інтерсубєктивності і соціальності, розведення цих понять і розкриття їх взаємодоповнюваності має істотне методологічне значення, перш за все, для соціальної теорії, а також для феноменології, антропології, етики і дотичних до них дисциплін. Врахування результатів дослідження допомогло б позбутися деякої термінологічної плутанини у соціально-філософських розробках.

Поняття інтерсубєктивності не перекривається поняттям соціальності, і навпаки, так що обидва поняття мають самостійне значення, позаяк вони схоплюють різні аспекти буття людини у світі. Поняття соціальності фіксує вихідну включеність людської субєктивності у соціальний світ, що конкретизується у соціальності субєктивного досвіду і структур особистості (як суспільного утворення). Натомість поняття інтерсубєктивності відображає той факт, що Я як свідомий субєкт досвіду є не самотнім у світі, що в ньому зустрічаються Інші, і Я вступає з ними у стосунки. Інтерсубєктивність конкретизується у різних формах взаємного визнання - у стосунках любові, у правовому визнанні і в інтерперсональних взаєминах, причому мовленнєва комунікація є парадигмальною для розуміння інтерсубєктивності. Соціальність є умовою інтерсубєктивності, проте сама вона відтворюється в інтерсубєктивній взаємодії. Соціальність, інтерсубєктивність і субєкт є рівноджерельними структурними апріорі життєвого світу як первинного людського світу.

Результати проведеного дослідження дають підстави для того, щоб наполягати на неусувності антропологічних засновків із поля філософської рефлексії. Будучи символічно репрезентованим у мові і свідомості, світ, в якому знаходить себе людина як “буття-у-світі”, є тим ґрунтом, в якому вкорінена і свідомість, і мова. Відповідно, це означає неспроможність лінгвістичного ідеалізму або ідеалізму філософії свідомості - інакше кажучи, сутнісну неможливість звести розуміння світу до трансцендентальних структур мови або свідомості, оскільки це значило б відірвати їх від того практичного контексту, в якому тільки вони і мають місце. З ігноруванням цього моменту повязані також основні недоліки комунікативної філософії, яка відриває інтерсубєктивність від її практичного контексту.

Проведене дослідження також сприяє актуалізації у науковому дискурсі деяких важливих у філософському і суспільно-політичному плані ідей. Адже, відмовляючись від засад монологізму, сучасна філософія акцентує увагу на вихідній соціальності субєкта, на тому, що знання є не надбанням замкненого у собі самотнього субєкта, але результатом інтерсубєктивного діалогу. Разом з тим на перший план виходить “практичний розум”, маючи на увазі не стільки визнання конститутивного значення практичного відношення людини до світу, скільки увага до визначального значення взаємин між людьми, визнання первинності і автономності етики. У політичному, соціальному, правовому відношенні це виливається в акцентування ролі інтерсубєктивного дискурсу, позаяк людина розуміється не лише як “наслідок” соціальних систем і обєкт управління, але і як субєкт власного життя, у тому числі суспільного.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях: 1. Щербак С.І. Тема інтерсубєктивності у горизонті картезіанських медитацій // Sententiae: Наукові праці спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). - 2000. - №2. - с.63-71.

2. Щербак С.І. Соціальність як апріорі буття людини у світі (М.Гайдеггер) // Мультіверсум. Філософський альманах: Зб. Наук. Праць. - Вип. 35. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - с.62-70.

3. Щербак С.І. Соціальна концепція Ю.Габермаса як варіант інтеграції інтерпретативної та позитивістської соціальної теорії // Мультіверсум. Філософський альманах: Зб. Наук. Праць. - Вип. 36. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - с.55-65.

4. Щербак С.І. Проблема інтерсубєктивності у феноменології Е.Гуссерля // Практична філософія. - 2003. - №4. - с.145-153.

5. Щербак С.І. Образи соціального // Людина в лабіринті перспектив / А.В.Толстоухов, О.Є.Перова, О.М.Рубанець та ін. - К.: Видавець ПАРАПАН, 2004. - С. 71-93.

6. Щербак С.І. Інтерсубєктивність життєвого світу і теорія особистості (Sozialperson) А.Шюца // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Філософія. Політологія”. - К., 2002. - Випуски № 42-45. - № 43. - С. 176-177.

7. Круглий стіл. “Діалог культур у глобальному світі” (м.Київ, Центр практичної філософії, 25 квітня 2002. Казмиренко Я., Кірюхін Д., Мєлков Ю., Назаренко О., Панченко О., Рогожа М., Щербак С.) // Практична філософія (Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України) - К., 2002 (№6). - № 2. - С.189-200.

8. Круглий стіл. “Глобалізація і демократизація” (м. Київ, Центр практичної філософії, 14 лютого 2002. Басараб М., Вознюк П., Казмиренко Я., Колюх В., Мєлков Ю., Ніколаєнко О., Панченко О., Парапан І., Щербак С.) // Практична філософія (Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України) - К., 2002 (№5). - № 1. - С.264-275.