Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови - Автореферат

Актуальність теми полягає в необхідності визначення статусу формально-синтаксичних структур у синтаксичній системі мови та вирішенні проблем лексикографічного моделювання елементарних формально-синтаксичних структур і представлення тих властивостей синтаксичної структури речень і словосполучень, які не охоплюються формальними синтаксичними моделями: граматиками і системами складників, залежностей, синтаксичних груп, юнкційних схем тощо. Разом з тим, актуальним завданням функціонального синтаксису є розширення його концептуального апарату генеративно-трансформаційними методами: ситуація в сучасних синтаксичних дослідженнях, коли фактично існують два підходи, різні за ідеологією, методами і результатами - функціональний та генеративний, - не може бути прийнятною. Хоча дослідження І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, В.М.Русанівського, А.П.Грищенка, С.Я.Єрмоленко, А.П.Загнітка, В.М.Брицина, В.В.Чумака, Т.О.Грязнухіної, Н.П.Дарчук, Л.В.Орлової, Л.А.Алексієнко, Л.О.Кадомцевої, І.К.Кучеренка та ін. в україністиці, а також Н.Хомського, Дж.Макколі, М.Халлідея, Ч.Філлмора, А.Джоші, І.Шабеса, Дж.Газдара, Л.Бабія, О.В.Гладкого, Ю.Д.Апресяна, І.О.Мельчука, А.М.Мухіна, Г.О.Золотової в зарубіжному мовознавстві частково присвячені питанням формально-синтаксичних структур, ще не створено узагальненої моделі, що прогнозує системні відношення в множині елементарних та неелементарних формально-синтаксичних одиниць, насамперед - відношення формально-синтаксичної синонімії та омонімії речень і словосполучень. Представлена в роботі інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур включає формальну граматику поєднання дерев (ГПД) складників для української мови, що є основою алгоритму автоматичного синтаксичного аналізу тексту, і яку в комплексі зі створеним в Українському мовно-інформаційному фонді алгоритмом морфологічного аналізу може бути використано для завдань автоматизації опрацювання корпусу українських текстів при укладанні тлумачних, синтаксичних та фразеологічних словників, а також - в алгоритмах автоматичного граматичного контролю тексту, перекладу, реферування та інтелектуального інформаційного пошуку як перспективних напрямках наукових досліджень. Метою проведеного дослідження є створення інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур, яка прогнозує основні формально-синтаксичні властивості та системні звязки речень, словосполучень та елементарних синтаксичних одиниць, поєднуючи генеративно-трансформаційні та функціональні методи синтаксичного аналізу.Прагматика … між знаком і комунікантами комунікативно-синтаксичні прагматичні UПРАГМАТИКА схема 1 YСИНТАКСИС мови Лінгвістичні дисципліни: Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур використовує основні поняття теорії контекстно-незалежних граматик складників та ГПД: правила зчислення синтаксичних структур (власне граматика), результат застосування граматики (утворений або розпізнаний граматикою мовний конструкт), виведення синтаксичної структури (протокол застосування правил формальної граматики при породженні або розпізнанні мовного конструкта) і структура виведення (синтаксична структура конкретного мовного конструкта, який породжено або розпізнано формальною граматикою). Другий розділ “Інтерпретаційна формально-синтаксична модель як засіб прогнозування мовної варіативності” присвячено аналізові структури інтерпретаційної моделі і системних відношень між різними зрізами формально-синтаксичної організації мовних конструктів, що випливають з цієї структури, а саме між лінійною, структурною та пропозиційною організацією речень і словосполучень. Лінійна організація мовних конструктів - це синтаксична структура, яка містить інформацію про порядок слів в конкретних реченнях і словосполученнях, структурна організація - це інваріант синтаксичної структури синонімічних речень з різним порядком слів; пропозиційна організація - це інваріант синонімічних структурних організацій речень із формально-синтаксичними трансформаціями. Множина синонімічних речень моделюється як система можливих неконфігураційних і непроективних перестановок складників, напр., структурна організація речення Зима старенькі стріхи залатала (Л.Костенко) моделюється як синтаксична структура: [S Зима [VP залатала [NP старенькі стріхи]], що прогнозує множину лінійних організацій речень з неконфігураційними перестановками складників (що полягають у змінах послідовності складників в межах словосполучень), напр., [S Зима [VP залатала [NP стріхи D старенькі]]; [S[VP Залатала [NP старенькі стріхи] D зима]]; [S Зима [VP [NP старенькі стріхи] D залатала]] тощо, і речень із непроективними перестановками складників (які полягають розташуванні деяких складників за межами словосполучень, що призводить до утворення синтаксичних розривів у словосполученнях), напр., [SЗИМА [VP[старенькі(I)"] залатала [NP %t(I) стріхи]]]; [S[Старенькі(I)"] зима [VPЗАЛАТАЛА [NP %t(I) стріхи]]] та ін. Трансформація структурної організації цього речення в пропозиційну організацію дозволяє встановити множину син