Інтерпретація подій національно-визвольної боротьби 1648-1657 років у романах Князь Єремія Вишневецький та Богдан Хмельницький - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ 1. Зображення подій національно-визвольної боротьби 1648-1657 років в історичній та художній літературі 1.1 Висвітлення Хмельниччини в історичних джерелах 1.2 Трактування діяльності Богдана Хмельницького вітчизняними та зарубіжними дослідниками 1.3 Інтерпретація Визвольної війни 1648-1657 років у художній літературі ХІХ століття Розділ 2. Художнє осмислення національно-визвольних змагань українського народу у романах І. Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький» та М. Старицького «Богдан Хмельницький» 2.1 Змалювання образу народу як рушійної сили визвольної боротьби 2.2 Розкриття постатей Б. Хмельницького та його сподвижників 2.3 Репрезентація представників магнатської Речі Посполитої 2.4 Розкриття жіночих характерів Висновки Список використаних джерел Вступ Для кожного народу важливим є глибоке знання своєї історії, критична оцінка її, врахування помилок минулого. За триста п’ятдесят років від початку національно-визвольної боротьби і до кінця ХХ століття написано й видано чимало історичних праць вітчизняних, а також зарубіжних дослідників, присвячених розкриттю даної теми. Ґрунтовними є дослідження М. Костомарова, М. Грушевського, Д. Яворницького, І. Крип’якевича, Н. Полонської-Василенко, О. Субтельного, В. Смолія, В. Степанкова, Н. Яковенко, Л. Мельника, В. Чуприни, З. Чуприни та багатьох інших. Отже, в історичному плані тема Визвольної війни широко репрезентована. Інтерпретована вона і в художній літературі ХІХ століття, зокрема, у творчості П. Білецького-Носенка, Є. Гребінки, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Стороженка Б. Грінченка, І. Карпенка-Карого та І. Франка. Письменники відобразили у творах «смутні часи» І половини XVII століття, коли могутня Річ Посполита, поширюючи соціальний і національно-релігійний гніт на Україні, викликала рішучий супротив народних мас. Однак історичні романи І. Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький» та «Гетьман Іван Виговський» не аналізувалися. Прозовій спадщині М. Старицького приділяли увагу М. Комишаченко, Л. Дем’янівська, В. Поліщук, Н. Левчик, Н. Бойко, В. Бурченя, Я. Поліщук, Л. Ромащенко. Трилогії «Богдан Хмельницький» вчені дають загальну характеристику, поверхово окресливши образи гетьмана та повсталого народу. Зображення подій національно-визвольної боротьби 1648 - 1657 років в історичній та художній літературі Визначною, наймасштабнішою, переломною й водночас найтрагічнішою подією в історії визвольних змагань українців за незалежність Батьківщини була національна революція 1648-1676 років. Це переконливо довели дослідники з історії козацтва В. Смолій та В. Степанков, які зазначали, що Визвольна війна відбувалися не в межах 1648-1654, а з 1648 по 1676 рік, до капітуляції П. Дорошенка перед московсько-козацькою армією. Враховуючи величезний вплив його особистості на перебіг війни, історики називають даний період Хмельниччиною. Польські магнати та шляхтичі захоплювали родючі українські землі, просуваючись усе далі на Східну та Південну Україну. Найважливішою політичною причиною Визвольної війни є те, що українці в Речі Посполитій не мали ніяких політичних прав і свобод; незначний прошарок шляхти і козацької старшини, яка не побажала прийняти католицизм, не мав можливості займати визначні посади у польському уряді. Ліквідувалася посада козацького гетьмана, замість нього вводилася посада старости, яка затверджувалася королем. Успіхи козацького війська значною мірою залежали від того, що гетьману вдалося виховати й згуртувати навколо себе талановитих військових ватажків. З числа реєстрових і запорозьких козаків у роки війни виростають відомі полководці, дипломати, державні й адміністративні діячі Кіндрат Бурляй, Філон Джеджалій (Джалалій), Федір Вишняк-Якубович, Іван Гиря, Іван Ганжа, Максим Нестеренко, Мартин Пушкар, Максим Кривоніс, Іван Золотаренко. Найбільш відомими стали з них родини Виговських і Нечаїв, Іван Богун, Станіслав-Михайло Кричевський, Станіслав Морозовицький (Морозенко), Антін Джеданевич, Павло Тетеря. Протягом усіх років Хмельниччини відбувалося й вдосконалення Української держави - Війська Запорізького (Гетьманщини). Ця держава мала всі ознаки, якими характеризувалися інші європейські країни: територію, судочинство, військо, адміністративний устрій, та багато вікові традиції та звичаї, успадковані з часів Київської Русі. 1.1 Висвітлення Хмельниччини в історичних джерелах Наприкінці XVII століття серед українських дослідників минулого з’явилися автори, які зверталися до питань Визвольної війни та створення української козацької держави Серед літописних оповідань і хронік найбільш авторитетною працею став «Синопсис или краткое собрание» (1674) Інокентія Гізеля. Це літописи Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Головну увагу Григорій Грабянка приділив подіям Визвольної війни «козацького народу», котрий гідний бути рівним серед інших, мати свою автономію в складі Росії, а також автор позитивно характеризує діяльність Богдана Хмельницького. Розглядаючи переговори 1654року між московським і гетьманським уря