Дослідження на підставі міжнародно-правової доктрини та практики міжнародних судових органів загального правила атрибуції поведінки держави. Проблематика міжнародно-правової відповідальності держави. Положення "державного органу" в системі держави.
При низкой оригинальности работы "Інтерпретація базового правила про атрибуцію поведінки державних органів у міжнародно-правовій доктрині та практиці", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
За загальним правилом протиправна поведінка може бути атрибутована державі тоді, коли вона виходить від одного з її органів або посадових осіб, тобто від одного з тих елементів, за допомогою яких держава себе проявляє і з якими вона зазвичай ідентифікуються. 4 Статей 2001 р. поведінка будь-якого органу держави розглядається як діяння цієї держави за міжнародним правом незалежно від того, чи здійснює цей орган законодавчі, виконавчі, судові або які-небудь інші функції; незалежно від положення, яке він посідає в системі держави, і незалежно від того, чи є він органом центральної влади або адміністративно-територіальної одиниці держави. Наприклад, у справі про Сальвадорську торгову компанію (1902 р.) суд заявив, що «... держава несе відповідальність за дії своїх керівників незалежно від того, чи належать вони до законодавчої, виконавчої чи судової влади держави, оскільки ці дії чиняться ними в їх офіційній якості» [1, с. Міжнародний суд ООН у справі Difference Relating to Immunity from Legal Process of a Special Rapporteur of the Commission on Human Rights (1999 р.) підтвердив звичаєвий характер норми, згідно з якою поведінка будь-якого органу держави має розглядатися як діяння цієї держави [2, с. Як було зазначено Постійною палатою у справі про деякі німецькі інтереси у польській Верхній Сілезії, «з точки зору міжнародного права і Палати, яка є його органом, національні закони ...є волевиявленням і видом діяльності держав так само, як і судові рішення або адміністративні заходи» [3, с.
Список литературы
1. Commentaries to the draft articles on Responsibility of States for internationally wrongful acts adopted by the International Law Commission at its fifty-third session, 2001. Report of the Commission to the General Assembly on the work of its fifty-third session // Yearbook of the International Law Commission, II (Part Two), рр. 31-143.
2. Difference Relating to Immunity from Legal Process of a Special Rapporteur of the Commission on Human Rights, 1999. ICJ Reports. Рр. 62-91.
3. Case concerning Certain German interests in Polish Upper Silesia (Germany v. Poland). Merits, 1926. PCIJ. Series A. № 7. Р 19.
4. Emilio Agustin Maffezini v. The Kingdom of Spain. International centre for settlement of investment disputes.Award on the Merits, Nov. 13, 2000, 2001. ICSID Review Foreign Investment Law Journal, № 16(1), рр. 248-278.
5. Case Concerning Elettronica Sicula S.P.A. (Elsi) (United States Of America v. Italy) Judgment of 20 July 1989, 1989. ICJ Reports. Pp. 15-82.
6. Ireland v. the United Kingdom. Judgment of European Court of Human Rights of 18 January 1978, 1978. EHRR, 2, p. 25.
7. Case of de Cubber v. Belgium (Article 50). Judgment of the European Court of Human Rights of 14 September 1987, 1987. EHRR, 13, pp. 422.
8. Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека : моногр. / Л.Г. Гусейнов. - К. : Ин-т государства и права НАН Украины, 2000. - 316 с.
9. Cikanovic v. Croatia. Judgment of the European Court of Human Rights of 5 February 2015 [Electronic resourse]. - Mode of access : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search. aspx?i=001-150786.
10. Мазов В.А. Ответственность в международном праве : проблемы кодификации и прогрессивного развития норм и принципов международно-правовой ответственности / В.А. Мазов. - М. : Юрид. лит., 1979. - 151 с.
11. Лукашук И.И. Право международной ответственности / И.И. Лукашук. - М. : Вол- терс Клувер, 2004. - 432 с.
12. Alpha Projektholding GMBH v. Ukraine. ICSID. Case № ARB/07/16. Award. 8 November 2010. Para. 401. [online] Available at: http://www.italaw.com/cases/71.
13. Differend Heritiers de S.A.R. Mgr le Duc de Guise. Reports of International Arbitral Awards, XIII, рр. 150-170.
14. Crawford J. State Responsibility: The General Part. Cambridge: Cambridge University Press, 2013. - 912 р.
15. B. d. B. et al. v. The Netherlands. Human Rights Committee. Communication № 273/1988, UN Doc. CCPR/C/35/D/273/1988 (1989).
16. LAGRAND (Germany v. United States of America). Provisional Measures, 1999. ICJ Reports, р. 16.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
