В статті аналізуються образи Є. Англійської і М. Стюарт у вибраній художній літературі та кінематографі. Порівнюється імагологія кінематографічного втілення образів обох королев. Аналізується католицька символіка, зіставлена з історичними фактами.
Порівнюється імагологія кінематографічного втілення образів обох королев. За життя майбутню королеву Шотландії оспівували придворні французькі поети: Пєр Ронсар (Pierre de Ronsard), ученицею якого вона була, у кількох віршах змальовував патронку як покровительку муз, шкодуючи про відїзд МС (наприклад, поезія «На прощання» - “Au depart”, 1561); Жоашен (Жоакен) дю Белле (Joachim Du Bellay) порівнював її з богинею, як ідеал («До Марії Стюарт»). Приблизно так само оспівували сучасницю обох королев, італійську поетесу (і теж сонетистку) та меценатку Лауру Баттіферрі дельї Амманнаті (1523-1589), чия лірика вважається здебільшого наслідувальною, зате організаторські здібності цієї діячки не викликають сумніву. Бернс створив «Плач (ламент) Марії, королеви Шотландської, під час наближення весни» (“Lament of Mary, Queen of Scots on the Approach of Spring”), побудований як монолог, звернений до ЄА; завдяки описам рідної природи поет надав образу увязненої ґельського забарвлення. В україністиці названа позиція (обмовленої жертви, страдниці) стосовно МШ закріпилася завдяки «Останній пісні Марії Стюарт» - перекладу сонета королеви, здійсненому Лесею Українкою 1888 р. з французької мови; сьогодні це сприймається навіть як особистий Лесин твір, оскільки індивідуальність письменниці була дуже сильна.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
