Українські інтермедії як драматургійний жанр. Інтермедії з Дернівського збірника та до драм Довгалевського й Гаватовича. Розвиток шкільної драми. Автори українських інтермедій в українській драматургії XVII—XVIII ст. Найстаріші українські інтермедії.
Деякі драматурги обходяться зовсім без інтермедії, але в саму обробку сюжету пєси вносять сцени, рівносильні інтермедіям. В інтермедіях розробляються забавні і жартівливі історії, оповідання, анекдоти, витівки слуг, придворних, бідняків, лестунів та ін.; найкращими для інтермедій особами є сільські мужики, кухарі, кучери, що мріють про ученість, про політичну діяльність, майстерно і спритно обдурюють один одного або інших, - одним словом, все забавне, що помітиш навіть в окремих людях, можна показувати в інтермедіях, в образі інших, однак, осіб, додержуючи пристойності. Дуже коротке, побіжне визначення інтермедій є в курсі поетики 1736 - 1737 рр. викладача Києво-Могилянської академії Митрофана Довгалевського, який писав про те, що в комедії, під якою він у даному разі розумів інтермедії, виступають персонажі незначні - голова родини, литвин (білорус), циган, козак, єврей, поляк і вихідці з інших народів. Сюжети обох інтермедій, як вказано було Драгомановим, мають паралелі у творах книжної літератури (історія про Уленшпігеля для першої інтермедії, повість з «Римських діянь» для другої; обидві були перекладені польською мовою не пізніше початку XVII ст.). Така, наприклад, друга інтермедія на сюжет про селянського сина, якого батько віддає в науку, або інтермедія восьма, де одним з епізодів є примусовий продаж русином палиці (кия) єврею.Як видно з сказаного вище, літературна вартість українських інтермедій, як загалом інтермедій інших народів, в тому числі польських і російських, була не однакова. Але існувало, як ми бачили, багато таких інтермедій, у яких автори зуміли передати реальні побутові риси життя, головним чином українського селянства; деякі з них пройняті гострою сатирою і здоровим гумором. У двох інтермедіях до драм Довгалевського, як сказано вище, найбільш голосно звучить тема соціального і національного гноблення українського народу з боку польської шляхти і боротьби народних мас проти цього гніту. Реалістичні і соціальні мотиви кращих українських інтермедій відобразилися в українському вертепі і в творах українських письменників XIX ст.
План
Зміст
Вступ
Українські інтермедії як драматургійний жанр
Найстаріші українські інтермедії
Інтермедії з Дернівського збірника
Інтермедії до драм Довгалевського
Автори українських інтермедій
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Як видно з сказаного вище, літературна вартість українських інтермедій, як загалом інтермедій інших народів, в тому числі польських і російських, була не однакова. Деяка частина їх стояла на посередньому художньому і ідейному рівні.
Але існувало, як ми бачили, багато таких інтермедій, у яких автори зуміли передати реальні побутові риси життя, головним чином українського селянства; деякі з них пройняті гострою сатирою і здоровим гумором. У двох інтермедіях до драм Довгалевського, як сказано вище, найбільш голосно звучить тема соціального і національного гноблення українського народу з боку польської шляхти і боротьби народних мас проти цього гніту. Реалістичні і соціальні мотиви кращих українських інтермедій відобразилися в українському вертепі і в творах українських письменників XIX ст.
Під великим впливом старої поетики інтермедій написаний водевіль І. Котляревського «Москаль-чарівник». Інтермедійні образи дяків-пиворізів та різного «волочащегося» люду перейшли у драматургію Василя Гоголя. Ці образи використали Т. Шевченко у пєсі «Назар Стодоля» і М. В. Гоголь у своїх численних творах на українську тематику. Колоритних дяків-пиворізів вивів Карпенко-Карий у драмі «Чумаки». Персонажі з народу, що зображалися в інтермедіях XVII - XVIII ст., пізніше значно яскравіше, хоч і в дусі давньої комедії, зображені в історичних драмах Старицького, Кропивницького та інших авторів.
Список литературы
1. В. И. Резанов, K истории русской драмы. Экскурс в область театра иезуитов, Нежин, 1910
2. Н. И. Петров, Очерки из истории украинской литературы XVII и XVIII веков, К., 1911
3. І. Франко, Нові матеріали до історії українського вертепа, Записки Наукового товариства ім. Шевченка, т. LXXXII, 1908
4. М. Возняк, Початки української комедії (1619 - 1819), Львів, 1919
5. Я. Гординський, З української драматичної літератури XVII - XVIII ст. Памятки української мови і літератури, вид. Археографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка, т. VIII, Львів
6. В. Н. Перетц, К истории польского и русского народного театра, ИОРЯС, т. X, кн. 1, 1905
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
