Інтерес в праві: загальнотеоретичні аспекти розуміння та реалізації - Автореферат

Проте без аналізу наявних досліджень інтересу неможливо побудувати цілісне бачення проблеми інтересу в праві. Тому виникає потреба у розробці й теоретичному обґрунтуванні поняття інтересу в праві, виокремленні та характеристиці його структурних елементів, наукового аналізу потребує проблема співвіднесення інтересу в праві з субєктивним правом та юридичним обовязком, вдосконалення порядку та умов притягнення до відповідальності у разі перешкоджання реалізації інтересів в праві. Мета і завдання дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні категорії „інтересу” в праві шляхом всебічного аналізу та розкриття розуміння цієї категорії, розробці української теоретичної концепції „інтересу” в праві і на цій основі висвітлення змісту, структури, класифікації інтересів в праві, їх співвідношення з такими юридичними категоріями як субєктивне право, юридичний обовязок та юридична відповідальність. виявити структурні елементи категорії „інтересу” в праві, концептуально обґрунтувати розуміння „інтересу” в праві як єдності обєктивного та субєктивного в його структурі; Новою для вітчизняної юридичної науки є проблема співвідношення категорії „інтересу” з іншими юридичними категоріями, такими як „субєктивне право”, „юридичний обовязок” та „юридична відповідальність”, вперше в українській юридичній науці на такому рівні розглядаються питання реалізації інтересів в праві, а тому при встановленні відповідних висновків аналізуються загально-соціальні, юридичні підходи до розуміння категорії „інтересу”, розглядаючи їх через призму втілення інтересів у процесі правореалізації, становлення громадянського суспільства та правової держави в Україні.У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його звязок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, обєкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, висвітлюється наукове і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, наводяться відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження та публікації автора за темою дисертаційного дослідження.Незважаючи на все розмаїття використання поняття „інтересу”, відсутні єдині підходи до його вживання, адже поряд з „інтересом” вживаються поняття „законний інтерес” та „охоронюваний законом інтерес”. Поряд з цим проведене дослідження дало змогу звести все існуюче різноманіття використання поняття „інтересу” до трьох основних його сполучень: 1)„інтерес”; 2) „законний інтерес”; 3) „охоронюваний законом інтерес”. Дисертант досліджує питання природи інтересу в праві, що дозволяє за критерієм співвідношення обєктивного і субєктивного в природі інтересу в праві розмежувати чотири основні підходи до природи інтересу в праві: а) обєктивна природа походження інтересів в праві; б) субєктивний підхід до розуміння інтересу в праві; в) наявність окремо існуючих субєктивних і обєктивних інтересів; Він прослідковується у зародженні інтересу на рівні свідомості, власне його усвідомлення самим субєктом-носієм; 2) обєктивний чинник інтересу в праві проявляється в абстрагуванні від субєктів перед їх закріпленням в праві та формалізації у нормах права; 3) реалізація інтересу в праві полягає у співставленні субєктом свого інтересу, його субєктивного контуру із загальноприйнятими обрисами інтересів, які прийняті у середовищі як типові для поведінки людей та прийняття субєктивного рішення про реалізацію інтересу під впливом обєктивних чинників (формальність, соціальна значущість); 4) існування самого блага поза свідомості субєкта. Визначивши предметну сутність таких понять, як „інтерес”, „законний інтерес” та „охоронюваний законом інтерес” дисертант виділяє спільні та відмінні риси цих понять, а саме: 1) „інтерес”, „законний інтерес”, „охоронюваний законом інтерес” місять спільні для інтересу наступні властивості: а) це усвідомлена спрямованість субєкта до володіння певним благом матеріального чи нематеріального характеру; б) спрямованість, що полягає у задоволенні потреби чи потреб; в) реалізація спрямованості субєкта знаходить своє вираження у нормах права; 2) для „інтересу”, „законного інтересу” та „охоронюваного законом інтересу” властиві такі відмінності: а) „законний інтерес” в порівнянні з „інтересом” визнається як соціально значущий, що відповідає відсутності прямої заборони в його реалізації та досягненні відповідного блага; а „охоронюваний законом інтерес” виражає не просто соціальну значущість, а й наголошує на його соціальній корисності; б) в порівнянні з „інтересом” „законний інтерес” підлягає правовому захисту та охороні за наявності у його складі субєктивного права, тоді як „охоронюваний законом інтерес” є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони, визначених вже як право субєкта.Вивчення з сучасних позицій нормативно-правового матеріалу, який використовує у своєму змісті поняття інтересу в різних його поєднаннях дає підстави для певних підсумкових висновків, головними серед яких

Основний зміст