Інтелектуальний ресурс — основний фактор забезпечення сталого розвитку регіонів України в умовах децентралізації - Статья

The problems restraining the forming of intellectual property institute in Ukraine were defined, including the absence of intellectual property longterm development strategy in Ukraine; poor coordination of state authorities ’activity; low activity efficiency of the structures that maintain intellectual property rights ’protection; insufficient system ofproviding services in terms of intellectual property protection related to general condition of this activity infrastructure, especially in the regions; underdeveloped nongovernmental forms ofthis activity management in the country; shortcomings ofvaluation, accounting and statistics in the sphere of intellectual property. Дослідження показують, що в останні десятиліття теорія і практика у сфері регіонального розвитку спрямовані на вивчення питань створення інтелектуальних і навчальних регіонів (Learning regions), найважливіша функція яких стосовно макрорегіону, країни загалом, інтеграційних міжнародних угруповань і світового ринку полягає у створенні й поширенні нових знань і методів їхнього ефективного використання [5]. Загалом можна визначити такі проблеми формування системи управління ІВ в Україні, що стали вже тенденціями й характерні для регіонів: наявність одностороннього підходу до розвязання проблеми - через призму правового захисту інтелектуальної власності: формування потужного блоку юридичного спрямування на противагу економічному підходу; проблема вибору стратегічних пріоритетів щодо формування системи управління інтелектуальною власністю з врахуванням світових тенденцій і викликів зовнішнього середовища; проблема комерціалізації розробок науково-технологічної сфери і вибору ефективних засобів капіталізації інтелектуального потенціалу; відсутність механізму формування рентних відносин у сфері застосування інтелектуального капіталу. Адже створення та освоєння нових видів техніки та технологій за допомогою винаходів допоможе забезпечити нарощування обсягів виробництва та продажів абсолютно нової продукції, яка буде конкурентоспроможною не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках; заощаджувати робочу силу, підвищувати технологічну гнучкість виробництва, поліпшувати умови та безпеку праці; 3) негативну тенденцію щодо використання обєктів промислової власності в господарській діяльності підприємств, тобто низьку капіталізацію прав на обєкти промислової власності у складі нематеріальних активів у регіонах України, у деяких регіонах вона фактично дорівнює нулю, що негативно впливає на розвиток процесів комерціалізації ІВ у державі, що, своєю чергою, впливає на формування нематеріальних активів у країні загалом. Головними проблемами організації і забезпечення функціонування системи охорони ІВ в Україні є: відсутність стратегії довгострокового розвитку ІВ в Україні; неналежна координація діяльності органів державного управління; низька ефективність діяльності структур, що забезпечують захист прав ІВ; відсутність сучасних технологій управління та технічного забезпечення в системі відомств з питань охорони ІВ, особливо щодо інформаційного забезпечення діяльності у цій сфері; недосконалість системи надання послуг у галузі охорони ІВ, що повязана із загальним станом інфраструктури цієї діяльності, особливо в регіонах; нестача у держави коштів для розгортання надійної системи охорони ІВ, нерозвиненість недержавних форм регулювання цієї діяльності в країні; недоліки вартісної оцінки, обліку і статистики у сфері ІВ.