Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств України - Автореферат

Розробка та пошук стратегічних підходів до формування ефективної системи цілісного розвитку інтелектуального капіталу аграрного підприємства зумовлює необхідність здійснення комплексних досліджень особливостей цієї проблеми та визначає актуальність теми дисертаційної роботи. Особливо потребують подальшої розробки підходи до розвитку інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу, теоретичні та прикладні аспекти визначення ефективності інвестицій в інтелектуальний капітал., обґрунтування практичних заходів, спрямованих на покращення організаційно-економічних засад управління інтелектуальним капіталом аграрних підприємств та ін. Дисертація базується на використанні низки загальноекономічних та спеціальних методів дослідження, а саме: структурно-логічного аналізу - при побудові логіки та структури дослідження; статистичного аналізу - для визначення динаміки, структури та результативності розвитку інтелектуального капіталу на досліджуваних підприємствах; порівняння - для зіставлення особливостей світового і вітчизняного досвіду вимірювання інтелектуального капіталу; графічного зображення - для наочного представлення статистичних даних і схематичної побудови теоретичних і практичних положень дисертації; експертної оцінки - для визначення системи показників, що описують рівень розвитку інтелектуального капіталу підприємства; факторного аналізу - для виявлення показників, які формують сукупну величину інтелектуального капіталу аграрного підприємства. Основні результати дослідження, що характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у розробці наступних положень, що виносяться на захист: вперше: • запропоновано організаційно-економічну структуру ефективного управління інтелектуальним капіталом агропромислового підприємства, яка базується на формуванні окремих секторальних ланок, орієнтованих на проблеми управління кожним окремим типом інтелектуального капіталу. одержали подальший розвиток: визначення економічного поняття «інтелектуальний капітал» як цілісного активного процесу вдосконалення знань, умінь та навичок, а також реалізації потенційних можливостей працівників підприємства, що здійснюється через систему організаційно-економічних заходів, які передбачають навчання персоналу, його адаптацію, атестацію та планування трудової карєри; Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки дисертації доведено до рівня прикладних розробок, які дозволяють активізувати процеси розвитку інтелектуального капіталу на вітчизняних агропромислових підприємствах та підвищити ефективність його управління.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у зясуванні основних складових та чинників формування інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі Україні для формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. Дослідження питання теоретико-методологічних підходів до визначення поняття "інтелектуальний капітал", дозволило виявити, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку сучасного інноваційного підприємства неможливе без використання інтелектуальних кадрових ресурсів. Теоретичні аспекти інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності мають певні розрізненості, бо ж інтелектуальний капітал доцільно розглядати як засіб виробництва, а інтелектуальну власність, як фактичний майновий аспект, котрий не зумовлює собою отримання прибутку без його ринкової реалізації. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі звязки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Доведена доцільність й теоретично обґрунтоване авторське визначення категорії «інтелектуальний капітал», під яким інтелектуальний капітал розглядається з точки зору як фактична та перспективна можливість використання підприємством своїх нематеріальних активів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у зясуванні основних складових та чинників формування інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі Україні для формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. Результати дисертаційного дослідження свідчать про досягнення поставленої мети та дають змогу дати наступні висновки та пропозиції висновки та пропозиції: 1. Дослідження питання теоретико-методологічних підходів до визначення поняття "інтелектуальний капітал", дозволило виявити, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку сучасного інноваційного підприємства неможливе без використання інтелектуальних кадрових ресурсів. Теоретичні аспекти інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності мають певні розрізненості, бо ж інтелектуальний капітал доцільно розглядати як засіб виробництва, а інтелектуальну власність, як фактичний майновий аспект, котрий не зумовлює собою отримання прибутку без його ринкової реалізації.

2. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі звязки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.

Проведене дослідження дозволило встановити, що серед різноманіття методик оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям.

3. Доведена доцільність й теоретично обґрунтоване авторське визначення категорії «інтелектуальний капітал», під яким інтелектуальний капітал розглядається з точки зору як фактична та перспективна можливість використання підприємством своїх нематеріальних активів. Також сформовано та визначено, що інтелектуальний капітал в своєму практичному вживанні перебуває в двох статусах - «ентерпічний» та «абсолютний». Метою підприємства, котре залучає капітал у інноваційну ідею, є прискорення процесу переходу капіталу із «ентерпічного» до «абсолютного», так як лише за умовами абсолютності інтелектуального капіталу залучений капітал у розвиток та матеріалізацію інноваційної ідеї повністю повертається, тобто досягає точки беззбитковості. До речі, визначення «ентерпічності» та «абсолютності», можливо використати й до кругообігу основного капіталу.

4. Доведено певну розрізненість інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі від інтелектуального капіталу в інших галузях виробництва. Інтелектуальний капітал в АПК поєднує в собі менеджмент, виробництво продукції, науково-дослідницьку роботу, екологію та охорону навколишнього середовища, вміння розкриття творчого кадрового потенціалу серед усіх верств населення, механізації, автоматизації; ресурсо- та енергозберігаючі технології; біотехнології; спеціалізація та раціональна концентрація; прогресивні форми організації та оплати праці. Та й найголовніше те, жоден з вищенаведених визначень не можна виключити, бо це приведе до некоректного використання організаційно-економічного механізму використання інтелектуального капіталу на підприємстві АПК.

5. Виявлено проблему та запропоновано методику її подолання по виявленню та формуванню нових інноваційних ідей, зокрема в сільськогосподарській галузі, серед пересічних громадян. Це проблема існує через складність юридичного процесу отримання патенту на винахід, достатньо дорогою ціною витрат на отримання патенту та нерозвинену мережу установ (державних або приватних), котрі надають послуги по підготовці документації та порядку юридичного оформлення прав на винаходи. Це проблема вирішується шляхом утворення на базі державних установ (районних державних адміністрацій) відповідальної особи, яка б відповідала за моніторинг та накопичення даних щодо накопичення та формування креативних ідей серед пересічних громадян.

6. Доведена найоптимальніша методика оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі звязки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.

7. Розроблено концепцію управління інтелектуальним капіталом на підприємстві. Через те, що загальна проблема майже всіх підприємств агропромислового комплексу України (та інших галузей також) полягає в тому, що вони складаючи стратегію розвитку на певний проміжок часу (від 1 до 5 років) незначну увагу приділяють розвитку та постійному обновленню інтелектуального капіталу. Це личить певні незадовільні наслідки на перспективу, а саме те, що підприємство постійно буде знаходитись у стані адоптації тих або інших змін як на мікро так й із на макросередовища. Але ж з іншого боку, не можна остаточно стверджувати, що стратегія в якій буде передбачене значне місце розвитку інтелектуального капіталу повністю збереже підприємство від певних соціальних та фінансових перешкод, але впевнено можна сказати, що чим вище на підприємстві рівень інтелекту, тим більш швидко та раціонально буде знайдено шлях для подолання цієї перешкоди.

1. Білов Г.О. Зміст інтелектуальної власності та її спрямованість на соціальний розвиток в аграрній сфері / Білов Г.О. // Бізнес-навігатор.- 2009. - № 16. С.16-24.

2. Білов Г.О. Теоретичний аспект та класифікації інтелектуального капіталу підприємства / Білов Г.О. // Наукові праці. - 2008. - 86. С.97-101.

3. Білов Г.О. Соціально-економічна сутність управління інтелектуальним капіталом за умовами залучення інвестицій спрямованих на матеріалізацію інтелектуального продукту / Білов Г.О. // Бізнес-навігатор.- 2007. - № 11. С.114-119.

4. Білов Г.О. Вдосконалення системи управління інтелектуальною власністю на підприємствах методом делегування вповноважень / Білов Г.О., Білоусова С.В.// Бізнес-навігатор.- 2007. - № 3. С.135-139. (Автору належить аналіз системи виробничих відносин на підприємстві, що дало підставу вважати за підґрунтя управління інтелектуальною власністю на підприємстві - управління інформаційними потоками).

5. Білов Г.О. Проблема виникнення нових шляхів імпорту контрафактної продукції інтелектуальної власності на територію України / Білов Г.О., Білоусова С.В.// Бізнес-навігатор.- 2008. - № 3. С.140-143. (Автору належить дослідження щодо визначення проблемних напрямів та засад, котрі є причиною імпорту контрафактної продукції на територію України з інших держав. Визначено напрями боротьби із незаконним обігом продуктів інтелектуальної власності із боку держави.).