Визначення інтелекту як засобу самореалізації та самовизначення людської особистості. Сутність і функції інтелектуальної культури юриста. Проблеми її формування та роль у правотворчому процесі. Підвищення її ступеня у процесі прийняття правових рішень.
Ефективність здійснення економічних і політичних реформ неможлива без реорганізації правової системи, яка передбачає необхідність зміни теоретичних уявлень про суспільство, про відношення між державою і правом, а також з вихованням та формуванням фахівців-юристів нової генерації. Необхідність розробки даної теми є актуальною ще й тому, що її проблематика повязана із психічною діяльністю, діяльністю інтелекту людини, його використанням та застосуванням, із питаннями встановлення істини, оскільки юридичне мислення, формування інтелектуальної культури юриста та професійна діяльність на засадах духовності та моралі, особливості правотворчості не були пріоритетними у радянській науці. Проте є чимало аспектів, що стосуються окремо інтелекту, особливостей психічного розвитку людини, культури її поведінки, які в свою чергу, відображено у працях, що безпосередньо стосуються дослідження даної проблематики. Проте поза сферою вивчення залишається дослідження загальнотеоретичних проблем інтелектуальної культури юриста - поняття, структури, принципів, функцій, компонентів інтелектуальної культури юриста. У першому розділі „Огляд філософсько-правової літератури та напрями дисертаційного дослідження” проаналізовані основні джерела дослідження, зміст яких розкрито в трьох підрозділах: місце інтелектуальної культури юриста у загальному філософському аспекті; гносеологічний зріз методології дослідження інтелектуальної культури юриста; культурологічно-правовий сенс інтелектуальної культури юриста.Інтелектуальна культура є складовою частиною духовної культури людства, яка відображає внутрішній світ людини, соціальної спільноти. В свою чергу інтелектуальна культура, її зміст обумовлюється сутністю кожного окремого носія - сутністю конкретно-історичної людини, її характерними рисами, властивостями, інтелектуальним потенціалом. Інтелектуальна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Інтелектуальна культура юриста повинна бути вищою від інтелектуальної культури населення, оскільки високе суспільне положення юриста вимагає від нього знання своєї справи, вміння орієнтуватися в складних правових ситуаціях. Соціальним призначенням інтелектуальної культури юриста слід вважати: сприяння створенню в суспільстві умов упорядкованості, які б були юридично забезпеченими, що дозволило б людині здійснювати та захищати свої природні права; сприяння дотриманню порядку та норм поведінки, вибудуваних у відповідності з морально виправданими юридичними засобами як основного принципу функціонування суспільного та особистого життя; сприяння процесам існування та самозбереження суспільства як системи, його звязку з природним середовищем і світобудовою.
Вывод
У висновках викладені загальні підсумки дослідження, сформульовані основні наукові положення, що становлять зміст дисертації: 1. Інтелектуальна культура є складовою частиною духовної культури людства, яка відображає внутрішній світ людини, соціальної спільноти. Вона є самостійним чинником впливу на характер та розвиток спільноти. В свою чергу інтелектуальна культура, її зміст обумовлюється сутністю кожного окремого носія - сутністю конкретно-історичної людини, її характерними рисами, властивостями, інтелектуальним потенціалом.
2. Інтелектуальна культура юриста є певним рівнем пізнання фахівцем світу, соціального та правового буття в конкретний історичний період. Інтелектуальна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Інтелектуальна культура юриста за своєю сутністю є потаємним компонентом людської свідомості, вона охоплює систему настанов, які є образами і почуттями.
3. Інтелектуальна культура юриста повинна бути вищою від інтелектуальної культури населення, оскільки високе суспільне положення юриста вимагає від нього знання своєї справи, вміння орієнтуватися в складних правових ситуаціях. Основними показниками рівня розвитку інтелектуальної культури юриста є його інтелігентність та правова ерудиція. Інтелігентність характеризує людину як особистість, здатну, перш за все, толерантно ставитись до інших людей, розуміти, співчувати, обґрунтовувати власну позицію. Правова ерудиція, на нашу думку, виступає однією із складових (поряд з інтелігентністю, зокрема) на шляху до встановлення істини, здобуття максимально корисного у правовій сфері. Під правовою ерудицією слід розуміти широку гаму знань правової науки, вміння корисно діяти у правовому полі, можливість прийняття юристом обґрунтованих правових рішень.
4. Інтелектуальна культура юриста повинна бути невіддільною від моральної культури особистості. Вона повинна бути свідченням не тільки цивілізованості особи (рівень освіченості), але і ознакою культурності (духовності). Дієвим для юриста повинен стати принцип морального розвитку, який обумовлює існування та самоудосконалення людини та її моральну свободу. Юрист з необхідності піддає субєктивній оцінці свої дії орієнтовно на поняття добра і співвідносно з із загально визнаним благом, глибина пізнання якого залежить від конкретних культурно-історичних умов.
5. Соціальним призначенням інтелектуальної культури юриста слід вважати: сприяння створенню в суспільстві умов упорядкованості, які б були юридично забезпеченими, що дозволило б людині здійснювати та захищати свої природні права; сприяння дотриманню порядку та норм поведінки, вибудуваних у відповідності з морально виправданими юридичними засобами як основного принципу функціонування суспільного та особистого життя; сприяння процесам існування та самозбереження суспільства як системи, його звязку з природним середовищем і світобудовою.
6. Основне практичне застосування інтелектуальна культура юриста знаходить у прийнятті правових рішень, у процесах правотворчості та законотворчості, у процедурах правового моделювання та конструювання.
7. Інтелектуальна культура юриста як явище індивідуально-субєктивного порядку формується під впливом законів природи, в результаті цілеспрямованого та організованого процесу правової освіти, залежить від рівня правосвідомості особи, від її оволодіння основами філософсько-правового знання та юридичної логіки. Також інтелектуальна культура юриста обумовлюється пізнанням оточуючої дійсності, зокрема правової. Пізнання виступає пріоритетною складовою у сприйнятті права та правової дійсності. Особливості пізнання правових явищ передбачають визначення буття права та сутності права. При цьому сутність права перебуває у тісному та нерозривному звязку із правовими явищами, які в свою чергу виступають обєктами правового пізнання.
8. Підґрунтям для формування інтелектуальної культури має стати правова дійсність, яка реально відображатиме політичну, правову, економічну та соціальну ситуацію в державі. Інтелектуальна культура в свою чергу повинна стати надійним джерелом підтримання, розвитку та вдосконалення правової дійсності на засадах справедливості, гуманності, духовності та врахування основних моральних цінностей. Інтелектуальна культура вітчизняного юриста повинна опиратися на історичні особливості буття українського народу і в поєднанні з кращими світовими зразками правової думки творити правову дійсність.
На думку дисертанта, важливість дослідження особливостей функціонування інтелекту та формування в фахівця, зокрема юриста, певної культури його застосування виступає важливою передумовою для утвердження в Україні правової, демократичної держави та становлення основних засад громадянського суспільства.
У звязку із цим основні принципи правотворчості в державі повинні відповідати основним тенденціям природного права.
Список литературы
1. Занік Ю.М. Інтелект: юридично-психологічний аспект // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - Вип. 1. - 2002. - С. 169-176.
2. Занік Ю.М. Закони Всесвіту - основа формування інтелектуальної культури юриста // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - Вип. 3. - 2002.- С. 192-197.
3. Занік Ю.М. Вплив правової дійсності на формування інтелектуальної культури юриста // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - Вип. 1. - 2004. - С. 350-358.
4. Занік Ю.М. Інтелектуальна культура юриста: філософсько-психологічне обгрунтування. - Львів: БАК, 2002. - 100 с.
5. Занік Ю.М. Культура інтелектуального регулювання державно-правовими процесами // Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна. Збірник наукових праць. - Львів, 2001. - С. 103-107
6. Занік Ю.М. Вплив законів Всесвіту на формування інтелектуальної культури юриста // Управління державою III-го тисячоліття: Матеріали I-ої Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 25-27 червня 2002 р.) - Львів, ЛВЦНТЕІ, 2002. - С. 105-109
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
