Інтелектуалізація української літературної мови: лінгвістична та теоретико-епістемологічна аспектологія - Автореферат

Лінгвістика нового часу виявляє значний інтерес до теорій коеволюції природи і культури, де визначальною для аргументації є мова в її пізнавальних і цивілізаційних параметрах - мова як мисленнєва форма, мова як інтелектуальна сутність, мова як функція і трансформація свідомості, мова як субстанція культури. Концептуальність теорії інтелектуалізації літературної мови спирається на синтез лінгвістичного й епістемологічного знання, що зумовлено лінгвальною обєктивністю: а) динамікою розвитку літературної мови в історичному та психологічному часі з домінантою іманентно визначених характеристик і функцій; б) зміною теоретичних парадигм мовознавства як конструктивної категоріально впорядкованої системи знань про мову, її статус, функції та перспективу розвитку; теоретико-епістемологічною обєктивністю: кореляцією лінгвістичного знання з антропологічно зорієнтованими інтерпретативними методологіями сучасної науки. Актуальність проблеми інтелектуалізації української літературної мови визначена функціональним статусом аспектології дослідження, що в лінгвістичному дискурсі охоплює питання онтологічних вимірів мислення і мови, цивілізаційної еволюції мовних одиниць як форм динамічної свідомості, аналізу ресурсів української літературної мови в контексті соціокультурного прогресу нації, функціональних можливостей мови в комунікативно стійких типах мовлення, визначення тенденцій розвитку сучасної української літературної мови та науки про неї. Степанова), в термінах яких аналізуються конфігурації цих обєктів, тобто особливих “мов обєктів”, що за їх допомогою в лінгвістиці описується й моделюється світ; в) про онтологічну відносність мовної свідомості й категоріально визначеного семантичного поля; г) про особливий статус літературної мови, що свідомо твориться в певному цивілізаційному просторі, репрезентуючи функціонально поліваріативний комунікативний ідеал; ґ) про статус теорії літературної мови. Лінгвофілософський, лінгвологістичний і лінгвопсихологічний зміст проблематики інтелектуалізації мови розглядається в таких аспектах: 1) загальні принципи концептуалізації дійсності і питання онтології - предметної реалізації природної мови; 2) мовні корелятиви поняття “світу” і “ситуації” у лінгвістичній та теоретико-епістемологічній проекції, їх евристична цінність як наукової метамови; 3) особливості національно-мовної рефлексії на світ у дослідницьких векторах культурного простору, функціонування мови в історичному і психологічному часі; 4) проблеми дистрибуції ментального в літературній мові та мотивації діалектичних перехрещень “пізнавальне - ціннісне”, “обєктне - чуттєве”, “даність - можливість”, “узус - трансформація узусу”; 5) проблеми функціонального статусу і культурної перспективи комунікативних типів літературної мови, тенденцій їх розвитку, системної динаміки в сучасному світі.Перший розділ “Лінгвістика і теорія інтелектики: епістемологічний дискурс” присвячено аналізу теоретичних проблем сучасного мовознавства в аспекті наукової інтерпретації та концептуального синтезу пошукових дослідницьких парадигм (§ 1); окреслено еволюцію категорій “інтелект” і “мовна свідомість” у класичній епістемології (§ 2); визначено поняттєве поле “інтелектуалізму” та “мовної свідомості” в концепції Ф. Гегеля (§ 3); в теоретико-епістемологічному дискурсі проаналізовано мову як вербалізовану субстанцію структури і функцій інтелекту (§ 3), зокрема представлено специфіку філософського, психологічного напрямків дослідження інтелектуальних характеристик мови, сформульовано методологію, принципи і критерії інтелектуальних вимірів постмодерного аналізу мови, насамперед в інтепретативних методологіях парадоксів М. (філософський аспект проблеми); інтелект визначено як форму організації ментального досвіду у вигляді реальних (формалізованих) ментальних структур, як породжений останніми ментальний простір відображення та виявлені в ньому ментальні репрезентації подій (психологічний аспект проблеми); інтелект представлено сукупністю персоніфікованих розумових характеристик (теорія інтелекту); інтелект є вербалізованою свідомістю, а мова - диференційованою ознакою інтелекту і водночас його репрезентативною формою (лінгвістичний аспект проблеми). У другому розділі “Проблематика інтелектуалізації мови в лінгвістичній теорії” розглянуто інтелектуалізм і концептуальність лінгвістичного знання, гіпотезу в лінгвістиці і перспективи інтелектуалізації як дослідницької парадигми, особливості моделювання інтелектуалізації в сучасній теоретичній лінгвістиці (§ 1); визначено диспозицію пізнавальне - ціннісне в лінгвістичній аспектології (§ 2); інтерпретовано функцію як лінгвістичну категорію (§ 3). Третій розділ “Мовна картина світу в цивілізаційних вимірах національної культури: інтелектуалізація як еволюція слова” формує дискурс аналізу в аспектах: інтелектуалізм обєктного і чуттєвого - ментальність як мовний код етносу (§ 1); репрезентативність мовних форм ментальності в літературній мові (§ 2); динаміка мовної картини світу в історичному і психологічному

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ