Інтелігенція в культурному житті Західної Волині - Автореферат

Утворення незалежної Української Держави відкрило широкі перспективи дослідження регіонів, які перебували у складі інших державно-територіальних утворень. Особливий інтерес з точки зору історичного аналізу посідає Західна Волинь міжвоєнного періоду ХХ ст., яка протягом століть зазнала глибоких суспільно-політичних трансформацій. На цій території проживали українці, поляки, євреї, росіяни, чехи, німці та інші національності. Динамічні, складні політичні події, які характеризували культурний розвиток та діяльність інтелігенції, допоможуть наблизитися до історичної істини, обєктивно, без упередженості відтворити міжнаціональні стосунки і визначити перспективи добросусідських взаємин із Польщею. Територіальні межі дослідження включають Західну Волинь, яка з березня 1921 р., входила до Волинського воєводства, що включало території колишньої Волинської губернії - Ковельський, Володимир-Волинський, Луцький, Дубенський, Кременецький, Рівненський та Острозький повіти.В українській та зарубіжній історичній науці не проводилося комплексного дослідження діяльності інтелігенції різних національних груп у культурному житті Волинського воєводства та їх взаємин. Перші підвалини вивчення історії міжвоєнного періоду заклали українські громадсько-політичні діячі Волині того часу, які у своїх працях торкалися питань українсько-польських взаємин, культурного життя та діяльності української інтелігенції. Крикун проаналізували соціальну структуру населення Польщі, та зміни, які вплинули на збільшення чисельності інтелігенції за міжвоєнне двадцятиріччя. Кенсіка, де вміщено багатий інформаційно-довідковий матеріал і подано коментарі з приводу співжиття поляків та українців. Польська державна політика формувала інтелігенцію, створюючи сприятливі умови для поповнення цього середовища поляками й створюючи перешкоди для інших національностей.Інтеграція Західної Волині у міжвоєнне двадцятиріччя до складу Польщі надала певних особливостей суспільно-політичному життю регіону, які вплинули на його культурний розвиток. Однак провідну роль у культурному розвитку Західної Волині відіграла інтелігенція. Політика польської держави впливала на формування соціальної структури населення, надавши вищого статусу полякам й створивши перешкоди для інших національностей у поповненні лав інтелігенції. Проте у складних і суперечливих умовах суспільного розвитку виокремлюється інтелігенція, яка консолідувала старі й формувала нові інтелектуальні кадри Волині. Інтелігенція сприяла відродженню духовності нації.

2. Основний зміст дисертації

1. Інтеграція Західної Волині у міжвоєнне двадцятиріччя до складу Польщі надала певних особливостей суспільно-політичному життю регіону, які вплинули на його культурний розвиток. На території воєводства проживало населення різних національностей. Однак провідну роль у культурному розвитку Західної Волині відіграла інтелігенція.

2. Політика польської держави впливала на формування соціальної структури населення, надавши вищого статусу полякам й створивши перешкоди для інших національностей у поповненні лав інтелігенції. Проте у складних і суперечливих умовах суспільного розвитку виокремлюється інтелігенція, яка консолідувала старі й формувала нові інтелектуальні кадри Волині.

3. У підвищенні освітнього рівня населення визначне місце належить педагогам. Кількість учителів порівняно з іншими категоріями інтелігенції була найвищою. Завдяки їм підвищився освітній рівень населення, збільшилася кількість навчальних закладів, але водночас впроваджувалися у життя польська модель освіти, її навчальний зміст і методи. За недотримання цих положень до вчителів вживалися дискримінаційні заходи. Це стосувалося передусім українського вчителя. Культурно-освітнім розвитком єврейської меншини опікувалися товариство „Тарбут”, російської - російське благодійне товариство, чеської - Товариство чеської матіци шкільної. Поряд зі збільшенням навчальних осередків чехів, євреїв, німців, росіян спостерігалося відчутне зменшення українських шкіл. Українська інтелігенція домоглася відкриття трьох приватних українських гімназій у Рівному, Луцьку та Кременці. Збереженню національного шкільництва сприяла діяльність українських парламентарів, представників політичних партій.

4. Інтелігенція пропагувала здоровий спосіб життя, проводила антиалкогольну просвітницьку роботу. Інтелігенція медичних товариств через наукові лекції, розповсюдження друкованої продукції, просвітницькі бесіди з населенням краю попереджала поширення інфекційних хвороб.

5. Вагомий внесок у культурний розвиток зробив журналістський корпус. На Волині видавалися газети і журнали мовами тих національностей, які населяли регіон. Завдяки активній громадянській позиції української інтелігенції преса сприяла зростанню національної свідомості українців. Єврейські, німецькі та чеські часописи дистанціювалися від політичних коментарів і висвітлювали здебільшого економічне та культурне життя меншин.

6. Протидіючи державницькій політиці асиміляції, представники української інтелігенції різних професійних груп відновили діяльність „Просвіти”, яка стала потужним осередком національно-культурного відродження краю. Товариство відіграло провідну роль у поширенні освіти: організації українських приватних гімназій, налагодженні роботи курсів із ліквідації неграмотності, відкритті книгарень і бібліотек. „Просвіта” пробуджувала й активізувала національну свідомість волинян, сприяла піднесенню їх культурного рівня, пропагувала українську мову, популяризувала національну культуру. Інтелігенція сприяла відродженню духовності нації. За цей період вдалося досягти важливих зрушень у справі українізації православної церкви.

7. Збереженням культурних надбань займалося українське волинське жіноцтво. На теренах краю діяла культурно-освітня організація - Союз українок та жіночі товариства інших національних меншин. Жінки взяли на себе почесну місію виховання молоді в національному дусі, займалися благодійною діяльністю.

8. Особливе місце у культурному розвої належить інтелектуальній еліті, яка заклала підвалини наукових осередків на Волині. Незаперечним фактом є внесок інтелігенції у вивчення краю, яка ініціювала створення в регіоні науково-краєзнавчих закладів. Такими центрами були музеї, які функціонували майже в усіх повітових містечках. Помітною подією регіону стало створення Волинського товариства приятелів наук. Під керівництвом осередку працювали Волинський музей, публічна бібліотека, архів. Польська інтелігенція активно вивчала історико-археологічну спадщину краю. Поряд із польськими вченими працювали українські та російські краєзнавці, але, на жаль, поляки нехтували їхніми дослідженнями практично у всіх галузях наук, і прагнули реалізувати свої політичні амбіції.

9. Створенню духовних цінностей сприяли митці. Значного поширення набув розвиток театрального мистецтва, яке представляли аматорські трупи національних меншин, а також професійний польський театр. Нове піднесення відбулося у музичному мистецтві, яке представляли оркестрові групи та хори. На Волині працювала група українських композиторів, яка прагнула повернути до життя національні музичні традиції народу. Відродженню українського мистецтва сприяли школи національного танцю, які діяли у волинських містах. Пожвавлення відбулося і в літературному житті.

10. Духовному надбанню населення краю сприяло духовенство. Традиційною конфесією більшої частини волинян було православя. Незважаючи на утиски, православне духовенство відстоювало національну ідею. Українська інтелігенція налагодила роботу Товариства імені Петра Могили, Чеснохресного братства у Луцьку.

11. Взаємини інтелігенції різних національностей у культурному житті не позначені спільною конструктивною роботою, а навпаки, спостерігався розрізнений характер стосунків. Підтвердженням є те, що на Волині функціонували культурні осередки кожної національної групи населення. Лише в небагатьох випадках спостерігалося порозуміння та злагоджена робота інтелігенції. Суперечливі стосунки між українською і польською та російською елітами відбувалися на підґрунті відстоювання національних інтересів, зокрема шкільництва, мови, церкви. Не завжди монолітною була й українська інтелігенція, частина якої дотримувалася пропольського спрямування. Національно-державницьки налаштована волинська інтелігенція знаходила підтримку й співпрацювала з галичанами. Приятельські взаємини діяли у міжособистісному вимірі, але загалом серед інтелігенції різних національностей панувало відчуження.

12. Незважаючи на протиріччя суспільного розвитку, представники української, польської, єврейської, російської, чеської, німецької інтелігенції зберегли й примножили кращі надбання в царині культури й передали їх у спадок наступним поколінням.

Бородавко В.А. (Доброчинська В.А.) Періодичні видання Волинського воєводства у міжвоєнний період (1921-1939 рр.) // Наук. вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Історичні науки. - 2000. - № 3. - С. 86-89.

Доброчинська В.А. “Союз українок” - головний осередок жіноцтва Волинського воєводства у міжвоєнний період (1921-1939 рр.) // Наук. вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Історичні науки. - 2001. - № 5. - С. 132-136. інтелігенція міжвоєнний історичний

Доброчинська В.А. Національна політика Другої Речі Посполитої на Волині (1921-1939 рр.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наук. записки Рівненського держ. гуманітарного ун-ту: Зб. наук. праць. - Рівне: РДГУ, 2001. - Вип. 2. - С. 104-108.

Доброчинська В.А. Історичні та географічні студії польських дослідників на Волині (1921-1939 рр.) // Наук. записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер. Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль, 2003. - Вип. 1. - С. 111-119.

Доброчинська В.А., Мартинюк В.О. Сторінки історичного та суспільно-економічного розвитку міста Радивилова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наук. записки Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне: РДГУ, 2004. - Вип. 3. - С. 65-71.

Доброчинська В.А., Мартинюк В.О. Волинські сторінки діяльності польської родини Якуба і Ядвіги Гофман (1921-1939 рр.) // Словянський вісник: Зб. наук. праць. Серія „Історичні науки” РДГУ та РІС КСУ.- Рівне: РІС КСУ, 2004. - Вип. 4. - С. 57-64.

Доброчинська В.А. Діяльність рівненського товариства “Просвіта” у 1917-1928 рр. // Волинь і Волинське зарубіжжя: Тези доповід. і повідом. Міжнарод. наук. конференції (Луцьк, 16-18 червня 1994 р.). - Луцьк, 1994. - С. 156-159.

Доброчинська В.А. Краєзнавчі студії польських дослідників на Волині (1921-1939 рр.) // Теоретичні та прикладні проблеми країнознавства і краєзнавства: Матеріали Першої Всеук. наук.- практ. конф. (Рівне, 24-25 квітня 2002 р.). - Рівне: РІС КСУ, 2002. - С. 100-103.

Доброчинська В.А., Мартинюк В.О. З історії дослідження регіону Волині польськими вченими (1921-1939 рр.) // Поляки на Волині: історія і сучасність: Наук. збірн. „Велика Волинь”: Праці Житомир.на наук.-краєзн. тов-ва дослідників Волині.- Т. 30 / Гол. ред. М.Ю. Костриця. - Житомир, 2003. - С. 9-19.

Доброчинська В., Мартинюк В. Якуб Гофман - польський краєзнавець-дослідник Волині 20-30-х рр., XX століття // Актуальні проблеми географії, екології, історії Великої Волині: Akademia на пошану доцента М.Ю. Костриці: Наук. збірн. „Велика Волинь”: Праці Житомир. наук.-краєзн. тов-ва дослідників Волині. - Т. 27. / Гол. ред. М.І. Лавринович. - Житомир, 2004. - С. 373-377.

Размещено на .ru