Місце інтелігенції в радянській політиці коренізації. Проблеми у сфері українізації інтелігентського середовища. Ставлення російськомовної інтелігенції до українізації і проблеми опору українізаційним процесам. Внесок української інтелігенції в історію.
При низкой оригинальности работы "Інтелігенція Української СРР в українізаційних процесах 20-х – початку 30-х років ХХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Саме представники інтелігенції України першими відгукнулися на висунуті колишнім партійним керівництвом Радянського Союзу гасла “перебудови” та демократизації, стали ініціаторами і першими учасниками таких суспільно-політичних рухів та громадських обєднань, як “Народний рух України за перебудову”, “Меморіал” та ін. Отже, інтелігенція була рушієм визначних історичних подій більш ніж десятирічної давності та створювала інтелектуальну і духовну базу для досягнення незалежності України. Вивчення радянської “українізації” може сприяти в певній мірі вирішенню тих проблем, які стоять перед сучасними українськими політичними та культурними силами в їхніх намаганнях не лише зупинити процеси русифікації, а й дати їм зворотній хід. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової проблеми “Актуальні питання історії України другої половини ХІХ-ХХ ст.”, що розробляється на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації 0199U001874). ХХ ст.; роль інтелігенції як обєкта і субєкта “українізації”; форми і методи, які практикувалися для “українізації” зрусифікованої інтелігенції і ті, що використовувала українська інтелігенція для розвитку та поширення української мови і культури, піднесення національної свідомості народу; основні засоби й методи впливу влади на інтелігенцію, її соціальну поведінку в процесі “українізації”.Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків.Скрипник не лише висвітлював роль інтелігенції в національно-культурних процесах і, зокрема, “українізації”, але й розглянув її участь у дискусіях з проблем українського національно-культурного розвитку. Аналіз культурного процесу 1920-30-х років, висвітлення питань механізму репресій проти української інтелігенції та питань, повязаних з пошуками шляхів розвитку національної культури здійснено у спільній монографії В.Даниленка, Г.Касьянова, С.Кульчицького “Сталінізм на Україні в 20-30-і роки”. У пресі зявлялися статті, які висвітлювали хід “українізації” в інтелігентському середовищі, участь представників інтелігенції в розвитку української культури, дискусії, присвячені “українізації” і національно-культурному розвитку. В дисертації розглянуто державні та партійні документи, що стосувались “українізації”, висвітлено особливості здійснення українізаційних заходів у різних сферах державного і партійного апаратів, сфері освіти та культури, роль наркоматів освіти УСРР в здійсненні “українізації”; згортання українізаційних процесів. У третьому розділі “Інтелігенція як обєкт політики українізації” висвітлюється проблема дерусифікації складу інтелігенції, форми і методи “українізації” інтелігентського середовища та опір їй.
План
Основний зміст роботи викладено у пяти статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць.Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы