Інтеграція української еліти до політико-адміністративних структур Російської імперії у XVIII–першій третині ХІХ ст. - Автореферат

Формування вітчизняної еліти в часи, коли Лівобережна Україна виступала складовою Російської імперії, проходило в умовах відсутності розвинутого громадянського суспільства, а, отже, в рамках державних структур, що визначило монополію останніх на прийняття стратегічних рішень і конституювало вищий ешелон адміністративно-політичної бюрократії в якості політичної еліти. В складних обставинах завершального періоду більш як сторічної боротьби між центральним урядом та місцевою адміністрацією, доцентровими силами, що виступали за уніфікацію системи управління, та відцентровими, які обстоювали збереження традиційних органів урядування, у XVIII-першої половини ХІХ ст. українська еліта поступово інтегрувалася до політико-адміністративних структур імперського типу. Виступаючи в якості основного субєкту процесу модернізації владної системи Лівобережжя, політична еліта в ході адміністративно-судових та фінансових реформ 1720-х-1830-х рр. сформувала цивільний апарат управління з носіїв раціонально мотивованого компромісу загальноімперських та регіональних інтересів. Концентрація дослідницької уваги на проблемах політичної історії України має заповнити вакуум у цій галузі після більш як півстолітнього превалювання соціально-економічних студій. Звернення до відповідної проблематики кількох поколінь істориків, політологів, правознавців зумовило накопичення значного за обсягом фактичного матеріалу, але українськими науковцями досі не створено цілісного уявлення про основні тенденції та особливості процесу інтеграції регіональної еліти до владних органів Російської імперії, який має сенс розглядати крізь призму процесів уніфікації управлінських форм, інтеграції владних структур і, нарешті, долі окремих представників української політичної еліти XVIII-першої третини ХІХ ст.Описуючи владні структури гетьманщини, автор “Кратких географических, политических и исторических известий о малой России” (1773) розділяв “воинские чины” и “гражданское правительство”, до якого відносив генеральну військову канцелярію, генеральний військовий суд, канцелярію малоросійського скарбу, генеральну лічильну канцелярію, суди гродські, земські, підкоморські. Лазаревський вважав, що на Гетьманщині взагалі не було цивільних чиновників, суд і адміністрація були змішані, починаючи з 1728 р., а старшину від поневолення народу стримував лише контроль російських наглядачів. Модзалевського - неоціненне джерело відомостей про родинні звязки, службову карєру і майновий стан більшості вищих чиновників гетьманської та намісницької адміністрацій На початку 1920-х рр. народницьку критику соціально-політичного устрою Гетьманщини було поєднано з пошуками витоків національної держави (праці М.Є. Черкаського, який заперечував наявність викристалізованої ідеї відокремити суд від адміністрації і участь гетьманського радника в управлінні країною. Більшість царських грамот, маніфестів, іменних та сенатських указів, починаючи з грамоти “Об учреждении в Глухове Войсковой и Судебной Канцелярии” від 14 листопада 1721 р. і закінчуючи іменним указом “О введении в губерниях Черниговской и Полтавской общих о судопроизводстве постановлений Империи” від 4 березня 1843 р. опубліковано у першому та другому виданнях “Повного зібрання законів Російської імперії” протягом 1830-1844 рр., “Сборнике Императорского Русского исторического общества”, “Сенатском Архиве”.

2. Основний зміст дисертації

1. Генеалогія регіонального чиновництва другої половини XVIII століття в історико-краєзнавчих дослідженнях // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. (Збірник статей). Випуск 6.-К.: Рідний край, 1999. - С. 235-240.

2. Граф Григорій Розумовський і віденська гілка родини // Бористен.-1999.-№ 2.-С. 10-11.

3. Проблема еволюції адміністративного апарату Російської імперії в XVIII столітті: бюрократія і дворянське самоврядування // Бористен.-1999.-№ 9.-С. 11-13.

4. Визвольна війна українського народу в зображенні нащадків козацької старшини (друга половина XVIII-перша половина ХІХ ст.) // Соціально-гуманітарний вісник.-1998.-№ 1(16).-С. 100-105.

5. Постать імперського державного діяча: спроба реконструкції життєвого шляху Я.С. Сулими // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Випуск 1: Матеріали Першої регіональної історико-краєзнавчої конференції (8-9 жовтня 1998 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ, 1998.-С. 191-195.

Размещено на .ru