Інтеграція та ринкова взаємодія у реалізації стратегії розвитку підприємства - Автореферат

Організаційно-структурний розвиток вітчизняних підприємств у період становлення ринкових відносин характеризується різновекторністю: з одного боку, здійснювалася реструктуризація підприємств з метою їх розукрупнення, а з іншого - має місце злиття та поглинання. Однак відкритим залишається питання - наскільки обґрунтованими є такі процеси, у яких випадках підприємству доцільно розвиватися, поглиблюючи рівень своєї спеціалізації, а у яких - створювати доповнюючі виробництва чи інтегруватися з відповідними субєктами ринку для того, щоб зменшити витрати ринкової взаємодії. Проблема організаційно-структурної розбудови підприємств знайшла відображення у працях багатьох науковців, які ставили перед собою завдання проектування гнучких і ефективних організаційних структур, адекватних умовам господарювання. Досліджень на рівні окремих підприємств, які б давали змогу зіставити величину зовнішніх і внутрішніх трансакційних витрат підприємства і розробити ефективний методичний інструментарій обґрунтування форм і напрямів його організаційно-структурного розвитку, на сьогодні недостатньо. Діалектичним методом досліджувалась економічна природа категорій "трансакційні витрати", "окремий, сукупний і частковий субєкти підприємницької діяльності", "форми організаційно-структурного розвитку підприємства"; методами статистичного аналізу, узагальнення та порівняння визначались основні тенденції і динаміка інтеграційних процесів в Україні; експертним методом оцінювались місце і обсяги трансакційних витрат у практиці діяльності вітчизняних підприємств.У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи обґрунтування стратегії організаційно-структурного розвитку виробничих підприємств" - розглянуто теоретичні основи обґрунтування субєктами ринку форм взаємодії із власниками виробничих ресурсів (через ринкову взаємодію чи механізм адміністрування), які обумовлюють вибір стратегії організаційно-структурного розвитку підприємств. Теоретичне узагальнення представлених у економічній літературі концепцій функціонування підприємства як субєкта ринку показало, що погляди неокласичної економічної теорії, які розглядають підприємство як атомарний субєкт ринку, діяльність якого відображається суто виробничою функцією, не можуть бути використані для обґрунтування напрямів і форм організаційно-структурного розвитку підприємства. Аргументовано, що основною теоретико-методологічною базою дослідження має бути неоінституціональна економічна теорія, яка розглядає підприємство як складну систему виробничих, соціальних та економічних відносин між учасниками виробничого процесу, і пояснює організаційну розмаїтість виробничих підприємств пошуком оптимальної системи взаємовідносин між їх структурними елементами, яка повинна забезпечувати економічність управління виробничою функцією. Використовуючи теоретико-методологічні підходи неоінституціональної економічної теорії визначено, що на вибір форм і напрямів організаційно-структурного розвитку підприємства суттєво впливають витрати ринкової взаємодії, обумовлені асиметричністю інформації різних субєктів ринку щодо чинників, які визначають вигідність тієї чи іншої ринкової взаємодії (ринкової трансакції). В ході дослідження сутності, причин і місця виникнення трансакційних витрат встановлено, що до них відносяться не тільки витрати, які супроводжують взаємодію економічних агентів на ринку (витрати на пошук необхідної для функціонування фірми інформації, на проведення переговорів і укладання угод щодо взаємодії із контрагентами, витрати захисту і специфікації прав власності тощо), а й витрати на організацію співробітництва людей в межах ієрархічних організацій, які можна охарактеризувати як внутрішні трансакційні витрати.У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розроблення та вдосконалення теоретико-методологічних і практичних рекомендацій з обґрунтування форм і напрямів організаційно-структурного розвитку виробничих підприємств у контексті стратегії їх розвитку. На основі дослідження економічної сутності процесів стратегічного управління розвитком підприємств у дисертації набув подальшого розвитку понятійний апарат системи стратегічного управління, зокрема, через поповнення його категоріями "окремий, сукупний та частковий субєкти підприємництва", "організаційно-структурний розвиток підприємства", "внутрішні трансакційні витрати", які узагальнені, уточнені та доповнені з позицій завдань стратегічного управління розвитком підприємства. Організаційно-структурний розвиток підприємства розглядається в дисертації як кількісні і якісні зміни його організаційної структури, повязані з реалізацією стратегії зростання, яка передбачає збільшення масштабів і вдосконалення здійснюваних бізнес-процесів. Аргументовано, що перша вигідна за умов, коли витрати ринкової взаємодії є прийнятними для виробника; друга реалізується за умов великих ризиків ринкової взаємодії і передбачає розвиток підприємс

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ