Прагнення до цілісного та за можливістю всебічного осмислення феномену особистості. Статичне розуміння особистості як кінцевого набору універсальних та відносно стабільних рис-факторів, інваріантних компонентів або автономних психологічних характеристик.
The level of personality’s development is determined by the individual’s realization of such personal functions as: 1) involving person into dialogical-creative interaction with culture as its generative source; 2) providing unique dynamic unification of cognitive, affective, and behavioral components, their reflective coordination, ordering and volitional regulation according to the goal (voluntariness); 3) aware and experiencing of inner self as the formation of its social-role, psychological, and sense displays; 4) changing of the direction and correlation of the determination processes and realization of free, responsible, and moral behavior; 5) constructing of temporal perspective of person’s life, mastering of the future, orientation on the fulfillment of the distant in time life tasks. Особистість - це людина, що характеризується ознаками роду (тобто наділена певними правами та обов’язками), має певний тип характеру, живе у конкретних обставинах та обирає деяку професію або modus vivendi (Сенека); це обдарований розумом індивід (Боецій, Рішар Сен-Вікторський), що має гідність (Петро Ломбардський), самостійно розпоряджається власними пізнавальними та вольовими актами, agit non agitur (Фома Аквінський) [43]. Квінтесенцією розуміння особистості у гуманітарному знанні доби Відродження та Нового часу стає положення про те, що людина є особистістю оскільки і настільки, наскільки вона сама сприймає себе такою. Штерна, робляться спроби подолати двохфакторну трактовку детермінації особистості або шляхом розкриття механізмів взаємодії біологічного та соціального у межах єдиної особистісної структури (як це має місце у численних ієрархічно-структурних моделях особистості, наприклад, у концепції динамічної функціональної структури особистості К.К. Існуюче розмаїття доволі аргументованих точок зору з цього приводу свідчить, на наш погляд, не про принципову неможливість виокремлення інваріантного системоутворювального фактору особистості (у найзагальнішому вигляді таким, вочевидь, може бути або діяльність, котра інтегрує в собі інші перелічені вище фактори, або нужда як вихідне спонукальне начало), а скоріше про наявність складних динамічних рівневих звязків між різними системо-утворювальними факторами, кожний з яких набуває провідного характеру залежно від онтогенетичної стадії розвитку індивіда, а також від специфіки вибудовуваних ним відносин зі світом (наприклад, у професійній сфері структурно-змістова цілісність особистості може конституюватись одним чинником, у суспільно-політичній сфері - іншим, а в релігійній - третім).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
