Інтегративні тенденції в науці: потенціал і форми актуалізації - Автореферат

Процеси диференціації та інтеграції нерозривно повязані, виражаючи дві головні тенденції розвитку науки: намагання пізнати світ як єдину цілісну систему та потребу в детальному (дискретному) його вивченні, зясуванні своєрідності структурних елементів і звязків між ними. Проте й сьогодні є чимало прихильників «старих» ідей, мислителів, які намагаються протиставити релятивізму переконання в можливості побудови універсальної системи знання, здатного обєднати всі науки і дати ключ до цілісного розуміння людини і світу. Зявляються публікації, в яких осмислюються: інтегративні тенденції та шляхи синтезу наукового знання (І.Дєєва, В.Корюкін); загальні проблеми диференціації (А.Криуліна, Н.Могилевська) та інтеграції в науці (Б.Кедров, М.Мойсеїв, А.Урсул, В.Федюкін, М.Чепіков); методи інтеграції (В.Капітон, В.Кулініченко); роль філософії в інтеграції наукового знання (В.Асеєв, В.Єгоров, В.Кутирьов, Т.Малькова, С.Шевельова); інтегралізм як світоглядний принцип (П.Сорокін); інтегративна компонента картини світу (В.Казютинський, Л.Лєсков, В.Стьопін); онтологічні аспекти інтеграції (Н.Бакланов, Н.Оконська); нормативно-ціннісні виміри проблеми (Г.Вайс, О.Гасяк, О.Генісаретський, М.Марчук, Н.Матросова, К.Феофанов); інтеграція в окремих науках (М.Дрюк, Н.Корнетов, З.Каганова, І.Колесникова, В.Кольцова, А.Медведєв, І.Мелік-Гайказян, А.Московченко) і міждисциплінарні взаємозвязки (В.Білоус, В.Кольцова, В.Корюкін, А.Медведєв, В.Сиров, Т.Баширов, Ю.Шанкін, А.Щебетенко); єдність природничонаукового та соціогуманітарного знання (Б.Марков, Ю.Шанкін); сучасне розуміння проблем інтеграції та міждисциплінарного синтезу, зумовлене постнекласичною методологією (В.Лось, А.Московченко, Р.Нугієв, А.Ракітов, В.Ратніков) і синергетикою (Т.Баширов, Н.Маслов); можливості синтезу наукового та позанаукового знання (М.Ахундов, Л.Баженов, І.Барбур, Дж. Різні аспекти проблем інтеграції в науці досліджувалися в контексті зясування специфіки та потенціалу загальнонаукової методології, про що писали П.Андерсон, Е.Барнс, М.Бахтін, У.Бечтел, Є.Бистрицький, С.Васильєв, В.Візгін, В.Віндельбанд, С.Вовк, Дж.Вудворд, Г.-Г.Гадамер, П.Галісон, Л.Дарден, Д.Девідсон, В.Дільтей, П.Дулін, Дж.Дюпре, Н.Зорій, Р.Карнап, Р.Карпінська, Д.Келнер, М.Кисельов, П.Китчер, М.Клайн, В.Ковалевич, Я.Козьмук, П.Копнін, С.Кримський, Л.Лаудан, В.Лісовий, Д.Літл, А.Лой, С.Лукес, В.Лукянець, Р.Майнц, М.Мамардашвілі, О.Мамчур, Ф.Мечлап, Дж.Мун, М.Олсон, П.Оппенхейм, М.Попович, В.Порус, Б.Починок, С.Псіллос, П.Рікер, Г.Ріккерт, Т.Романовська, Ю.Сачков, В.Селмон, М.Сидоренко, М.Скрівен, Д.Тарнавський, Дж.Тернер, Е.Уейн, Б.Фей, Дж.А.Фодор, Д.Фоллесдаль, І.Халонен, Р.Хейлі, П.Черчленд, В.Чуйко, В.Швирьов та ін. Незважаючи на грунтовні дослідження та широке висвітлення пролем інтеграції та міждисциплінарного синтезу знання, потенціал і форми актуалізації інтегративних тенденцій в науці, на нашу думку, ще недостатньо вивчені, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.Перший розділ «Світоглядні та методологічні засади осмислення процесів інтеграції в науці» присвячено зясуванню природи інтегративних процесів і форм їхнього здійснення в історичному процесі розвитку науки, а також аксіологічних аспектів інтеграції та міждисциплінарного синтезу знання з погляду сучасної філософії та методології науки. У найзагальнішому значенні термін «інтеграція» позначає таку тенденцію розвитку науки, що проявляється в обєднанні розрізнених елементів у цілісну систему, в синтезі знань, які диференціювались у відносно самостійні структури в ході дисциплінарного самовизначення. Згідно з першим, інтеграція знання досліджується в історичному (генетичному) контексті розвитку науки, корелюючи з його ключовими етапами (класична, некласична, постнекласична наука). По-пяте, процес теоретичного обґрунтування інтегративних процесів у науці триває, постійно виникають нові форми, методи взаємодії, специфіка яких визначається новими термінами (екстра-, інтра-, інфрадисциплінарність). По-перше, переосмислюється класичне розуміння «обєктивного» в науці, ролі субєкта у пізнанні, ставиться під сумнів можливість досягнення достовірного знання «строгими» науками, спростовується думка, що соціогуманітарні науки менш обєктивні, ніж природничі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Манчул Б. Аксіологічні передумови єдності світу людини і світу природи в науковому пізнанні /Б.В.Манчул //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 346-347. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2008. - С.88-92.

2.Манчул Б. Інтеграція науки і релігії в контексті демаркації наукового і позанаукового знання /Б.В.Манчул //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 389-390. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2008. - С.143-145.

3.Манчул Б. Трансформація ідеалів науки як передумова міждисциплінарного синтезу /Б.В.Манчул //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 412-413. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2008. - С.115-118.

4.Манчул Б. Специфіка інтегративних процесів у науці в контексті класичної методології /Б.В.Манчул //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 462-463. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С.103-107.

5.Манчул Б. Когнітивна сутність науки і ціннісні критерії гуманітарного знання /Б.В.Манчул //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 466-467. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С.180-184.

6.Манчул Б. Проблема гетерогенності та міждисциплінарності в умовах постнекласичної науки /Б.В.Манчул //Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслів-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди»: Збірник наукових праць. - Переяслів-Хмельницький, 2009. - Вип. 18. - С.291-296.