Розвиток української інструментальної музики у європейському контексті з метою виявлення спільності коренів. Зміст стану старовинних музичних інструментів. Аналіз історичних передумов, що впливали на розвиток музично-інструментальної культури в Україні.
Державотворчі та культуротворчі процеси сучасного етапу суспільного життя в Україні вимагають координації зусиль науковців для створення фундаментальної, обєктивної історії українського народу, бо справжнє духовне оновлення суспільства неможливе без глибокого осмислення культурної спадщини. Подібно і в Україні, музично-культурні процеси вже з другої половини XVI століття набувають особливого значення, утверджується багатоголосний церковний спів, розпочинається розквіт вокально-хорового мистецтва. В той час формуються нові закони музичного мислення, зароджуються і розвиваються різні жанри і форми інструментальної музики в Україні. Більше уваги присвячено українській вокально-хоровій спадщині, крім того в роботах радянського періоду є чимало стереотипів, в багатьох опублікованих працях присутній відбиток офіційної ідеології і далеко не всі історичні памятки були доступні в той час для дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено в межах “Державної програми охорони та збереження нематеріальної, культурної спадщини на 2004 - 2008 роки”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року за № 1732 і є складовою комплексної наукової теми „Актуальні проблеми трансформаційних процесів в культурі України” кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.У підрозділі 1.1. зроблено ретроспективний аналіз розвитку інструментальної музичної культури на українських землях від найдавніших часів до середини XVI століття. З XVI століття інформація про інструментальну музику потрапляє до друкованих довідкових видань (лексиконів, азбуковників), наприклад, у „Лексиконі славенороському”, який видав Павмо Беринда у Києві 1619 року, згадується майже півсотні різноманітних музичних інструментів і не тільки українських, а й західноєвропейських та східного походження. Важливо також було виявити спільні риси цих творів із музикою тогочасного міського побуту, бо вони виконувалися на українських землях. Збірка Silva Rerum помітно розширює уявлення про інструментальну музику, що звучала на українських землях, вона збагатить концертний репертуар сучасних виконавців. Звернення до архівних документів підтверджує, що вже у XIV столітті у королівських і магнатських капелах працювали українські музиканти: лютністи, арфісти, кобзарі, лірники, виконавці на духових та ударних інструментах.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
