Інструментальна музика. Варіації, кантата, увертюра. Музично-сценічне мистецтво. Опера та література. Музичні образи в народній творчості, казка. Інструментальна музика в поезії, квартет. Єдність мистецтва музики та слова. Музика в кіномистецтві.
Коли вірші та мелодія поєднуються в пісні, вони починають жити як новий твір мистецтва, в якому музика і література збагачують і доповнюють одна одну. Коли вірші і мелодія поєднуються в пісні, вони починають жити як новий твір мистецтва, в якому музика і література збагачують і доповнюють одна одну. Пісня як найпростіший вокальний жанр виникла у результаті поєднання двох видів мистецтва - слова та музики. Сьогодні ми познайомилися з українським композитором Левком Ревуцьким, прослухали та проаналізували його твір „Пісня”, а також вивчили і проспівали „Оду пісні”. Сьогодні зазирнули в сиву давнину, звідки бере свій початок народна пісня, вивчили пісню Сергія Климовського „Їхав козак за Дунай”, ознайомилися із варіаціями на тему цієї пісні видатного українського композитора Романа Савицького та дізналися про цікаву сторінку творчого доробку Л. Бетховена.
Список литературы
Миле до болю село, Спокій і мир на землі -
Все це потрібно мені
Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені!
Музика в поезії.
Як ви думаєте, чи потрібна людям музична мова, якщо словами можна все сказати?..
Існує музика, яка насправді нікому не потрібна. Наприклад, така, яку описав Іван Крилов у своїй байці „Квартет”
Байка І. Крилова „Квартет”
Раз Мавпі та Мишкові, Ослу, Козлу, Всім разом, як по змові, Схотілося Квартет заграть.
Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички,- ладу ж дарма шукать!
«Стій, братця, стій! - кричить їм Мавпа.
- Постривайте!
Хіба заграєм так? Інакше посідайте.
Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори;
Тоді вже буде музика не та: У танець підуть ліс і гори!»
Знов сіли, почали Квартет;
А діло все не йде вперед.
«Стривайте ж, я знайшов секрет. -
Кричить Осел. - Усе в нас піде ладом, Як поряд сядем».
Послухали Осла, поважно сіли вряд;
А все-таки Квартет не йде на лад.
Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари
І свари, Кому і як сідать.
Припало Соловю якраз там пролітать.
До нього всі вдались, як до свого спасіння: «Будь ласка,- мовили,- та ж наберись терпіння, Допоможи Квартет улаштувать, І ноти, й інструмент зуміли ми дістать, Скажи лиш, як сідать!»
«Щоб буть музикою, потрібне тут уміння, Та трохи тонших би ушей,- їм одмовляє Соловей.-
То ж, як сідати,- сварки марні, Бо з вас музики незугарні».
КВАРТЕТ - ЦЕ МУЗИЧНИЙ ТВІР ДЛЯ ЧОТИРЬОХ ВИКОНАВЦІВ (МУЗИКАНТІВ АБО СПІВАКІВ).
Також це група виконавців із чотирьох осіб.
Тобто квартет - це або чотири виконавці, або твір, який вони виконують.
Відомості про В. Барвінського
Оскільки справжньої музики у горе-квартету так і не вийшло, послухаймо дійсно красиву музику - Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі Василя Барвінського.
Спочатку дізнаємось трохи про композитора. Василь Барвінський родом із Тернопільщини. Навчався у Львові та Празі (Чехія). Мелодичне багатство музики Барвінського знайоме вам ще з молодших класів.
Слухання. В. Барвінський. „Квартет для двох скрипок, альта і віолончелі”
Аналіз прослуханого твору
Поміркуйте, який характер прослуханого твору.
Поміркуйте, чи злагоджено звучить музика.
Музичний інструмент, який В.Барвінський використав у квартеті…
«Фортепіано» «Бандура» «Скрипка»
Квартет - це…
«Специфічне забарвлення звуку» «Видозмінення музичного твору» «Група виконавців із чотирьох осіб» «Музичний твір для чотирьох виконавців» «Чотириструнний інструмент»
Одна з дійових осіб байки І.Крилова «Квартет»..
«Заєць» «Мишка» «Ведмідь»
ПІДСУМКИ УРОКУ
Сьогодні ми розучили пісню Анатолія Житкевича «Все це потрібно мені», дізналися, що таке квартет, прослухали „Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі” Василя Барвінського.
УРОК 12. МУЗИЧНІ ОБРАЗИ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ. ОПОВІДАННЯ
ВСТУП. АВТОРСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ
Ми говорили про народні казки, в яких музика виступає дійовою особою і є співучасником подій та переживань. Крім народних, є ще багато авторських літературних творів, у яких музичний образ дуже часто виступає дійовою особою. Наприклад, оповідання російського письменника Костянтина Паустовського „Старий кухар”.
Оповідання „Старий кухар” Паустовського
Одного зимового вечора 1786 року на околиці Відня в маленькому деревяному будинку помирав сліпий дід - колишній кухар графині Тун. Разом із кухарем жила його дочка Марія, дівчина років вісімнадцяти. Тільки й добра було в сторожці, що ліжко, лави на кривих ногах, грубий стіл, порцеляновий посуд, мережаний тріщинками, і, нарешті, клавесин - єдине багатство Марії...
Коли Марія вмила батька й наділа на нього прохолодну чисту сорочку, старий сказав: - Я ніколи не любив священиків і монахів. Я не можу покликати сповідника, а мені ж треба перед смертю очистити свою совість.
- Що ж робити? - злякано спитала Марія.
- Вийди на вулицю, - сказав старий, - І попроси першого стрічного зайти в наш дім, хай висповідає перед смертю. Тобі ніхто не відмовить...
Хурделиця.
Марія довго чекала й прислухалась. Та ось їй здалося, що вздовж муру йде, наспівуючи, чоловік. Вона ступила йому назустріч, наскочила на нього й скрикнула. Чоловік зупинився й запитав: - Хто тут?
Марія схопила його за руку і тремтячим голосом виповіла батькове прохання.
- Гаразд, - мовив чоловік тихо. - Хоч я й не священик, та вже нехай. Ходімо.
Вони ввійшли в дім.
Він був іще дуже молодий, цей незнайомий. Швидко присунув до ліжка табуретку, сів і, нахилившись, уважно й весело подивився в очі приреченому: - Кажіть! Можливо, владою, даною мені не від Бога, а від мистецтва, якому я служу, я розважу останні ваші хвилини і зніму тягар із вашої душі.
- Я працював усе життя, поки не втратив зір, - прошепотів старий і притяг незнайомого за руку ближче до себе. - А хто працює, тому нема як грішити. Коли захворіла на сухоти моя дружина - її звали Марта - і лікар прописав їй дорогі ліки, велів годувати вершками й винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун невеличке золоте блюдо, розколов його на шматки й продав. І мені тепер важко про це згадувати й критись від моєї дочки, адже я навчив її не чіпати й крихти з чужого столу.
- А кого із слуг графині покарали за це? - спитав незнайомий.
- Присягаю, добродію, не покарали нікого, - відповів старий і заплакав. - Якби я знав, що золото не допоможе моїй Марті, хіба я зміг би вкрасти!
- Як вас звуть? - спитав незнайомий.
- Йоганн Мейер, добродію.
- Так от, Йоганне, - сказав незнайомий і поклав долоню на сліпі очі старого, - ви не завинили перед людьми. Те, що ви вчинили, - це не гріх і не крадіжка, а навпаки, можна вважати подвигом заради кохання.
- Амінь! - прошепотів старий.
- Амінь! - повторив незнайомий. - А тепер скажіть мені вашу останню волю.
- Я хочу, щоб хтось подбав про Марію.
- Я зроблю це. А ще чого ви хочете?
Тоді старий несподівано всміхнувся й голосно сказав: - Я хотів би ще раз побачити Марту такою, якою зустрів замолоду. Побачити сонце і цей сад, коли він зацвіте весною. Але це неможливо, добродію. Не гнівайтеся на мене за нерозумні слова ...
- Добре, - сказав незнайомий і підвівся. - Добре, - повторив він, підійшов до клавесина й сів перед ним на табуретку. - Добре! - голосно сказав він утретє, і враз бистрий дзвін розсипався по сторожці, мовби хто брязнув на підлогу сотню кришталевих кульок.
- Слухайте, - сказав незнайомий. - Слухайте й дивіться.
Клавесин співав на повний голос уперше за багато років. Він сповнював своїми звуками не тільки сторожку, а й увесь сад...
- Я бачу, добродію! - сказав старий і підвівся на ліжку. - Я бачу день, коли я зустрівся з Мартою і вона, збентежена, розбила глечик з молоком. Це було взимку, в горах. Небо - прозоре, мов синє скло, і Марта сміялась. Сміялась...
Незнайомий грав далі.
- А тепер, - запитав він, - ви що-небудь бачите?
Старий мовчав, прислухаючись.
- Невже ви не бачите, - швидко сказав незнайомий, граючи далі, - як чорна ніч стала синьою, а потім блакитною, і тепле світло вже падає звідкілясь зверху; і на старому галуззі ваших дерев набрякають білі квіти? По-моєму, це цвіт яблуні, хоча звідси, з кімнати, він скидається на важкі тюльпани. Ви бачите: перший промінь упав на мур, нагрів його, і над ним струмує пара. Це, напевне, просихає мох, напоєний талим снігом. А небо зводиться все вище, стає ще синіше, ще прекрасніше, і зграї птахів уже летять на північ над нашим старим Віднем.
- Я бачу все це! - вигукнув старий. - Відчини вікно, Маріє.
Марія відчинила вікно.
Старий упав на подушки, жадібно дихав і обмацував пальцями ковдру. Марія кинулась до нього.
Старий, задихаючись, мовив: - Я бачив усе так виразно, як багато років тому. Але я не хотів би померти, не знаючи, ... як вас звати. Як звати?..
- Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт, - відповів незнайомий.
Марія відступила од ліжка і низько, майже торкаючись коліном підлоги, схилилась перед великим музикантом. Коли вона підвелась, старий був уже мертвий.
Зоря займалася за вікнами, і в її світлі стояв сад, сяючи квітками мокрого снігу.
Відомості про В.А. Моцарта
Народився Моцарт у старовинному австрійському містечку Зальцбург. Його надзвичайні музичні здібності виявилися дуже рано. Він почав писати музику, коли був ще маленьким хлопчиком. У шестирічному віці малий Моцарт разом зі старшою сестрою та батьком уже виступали з концертами в різних містах Європи. За своє недовге життя він написав дуже багато творів.
ФАНТАЗІЯ - ЦЕ РОЗГОРНУТИЙ ФОРТЕПІАННИЙ ТВІР, ЩО МАЄ ДЕКІЛЬКА ЕПІЗОДІВ, ЯКІ ВРАЖАЮТЬ КОНТРАСТАМИ ПОЧУТТІВ І НАСТРОЇВ.
Слухання. „Фантазія ре мінор” В. А. Моцарта
Аналіз прослуханого твору
Чи всі музичні епізоди фантазії відповідають змісту оповідання „Старий кухар”?
Який характер твору?
Робота над піснею „Все це потрібно мені” А. Житкевича
Співайте легко і невимушено.
Не виконуйте пісню голосним, різким звуком.
Округлюйте голосні звуки.
Караоке. Пісні „Все це потрібно мені”
Милі, чарівні слова, Казка стара і нова, Мрія висока, не грізна, Ласка матусина ніжна, Татова сильна рука, І повноводна ріка
Горді, крилаті пісні -
Все це потрібно мені, Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені!
В полі тривкий колосок, Сад і маленький лісок, Мова моя соловїна, Рідна моя Україна, Чисте дзвінке джерело, Миле до болю село, Спокій і мир на землі -
Все це потрібно мені
Все-все-все, Все-все-все, Все це потрібно мені!
Фантазія - це….
«Одноголосний музичний твір» «Розгорнутий фортепіанний твір, що має декілька епізодів, які вражають контрастами почуттів і настроїв» « Твір для хору, солістів, оркестру»
Композитор, про якого йдеться в оповіданні «Старий кухар»…
«В.А.Моцарт» «Л.Бетховен» «Ф.Шопен»
Оркестр, який виконує Фантазію ре мінор В.А Моцарта…
«Оркестр народних інструментів» «Духовий» «Симфонічний» «Естрадний»
ПІДСУМКИ УРОКУ
Ми вже знаємо, в народних казках музика інколи виступає дійовою особою та співучасником подій і переживань. Але, крім народних, існує ще багато авторських літературних творів, в яких музичний образ є дійовою особою. Приклад - прослухане сьогодні оповідання К.Паустовського „Старий кухар”, де музика виступає співучасником подій і дійовою особою. Крім того, сьогодні ми вивчили поняття фантазії у музиці і пригадали пісню А.Житкевича „Все це потрібно мені”.
УРОК 13. ЄДНІСТЬ МИСТЕЦТВА МУЗИКИ ТА СЛОВА
ВСТУП. ДЕМОНСТРАЦІЯ ПІСНІ „ОЙ НА ГОРІ НА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ”
Пісню ”Ой на горі на й женці жнуть” ми вже вивчали минулого року, коли знайомилися з музикою нашого народу, а сьогодні повторимо її й уявно мандруємо у славне козацьке минуле.
Розучування пісні „Ой на горі на й женці жнуть”
Ми співали історичну пісню „Ой на горі на й женці жнуть” минулого року, коли знайомилися з музикою нашого народу, а сьогодні повторимо її й уявно мандруємо у славне козацьке минуле.
Караоке. Пісня „Ой на горі на й женці жнуть”
Ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей, широкою, Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко, (2)
Веде своє військо, військо запорізьке, Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою, Хорошенько.
А позаду
Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку, Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою, Необачний.
- Гей, вернися, Сагайдачний, (2)
Візьми свою жінку, віддай тютюн, люльку, Необачний!
Гей, долиною, гей, широкою, Необачний!
- Мені з жінкою не возиться, (2)
А тютюн та люлька козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною, гей, широкою, Знадобиться!
Розповідь про повість В. Короленка „Сліпий музикант”
Назва наступного літературного твору свідчить про те, що на його сторінках музиці відведене чільне місце. Це повість російського письменника позаминулого століття Володимира Короленка „Сліпий музикант”.
Дія повісті відбувається в Україні. Головний герой - хлопчик Петрусь з українського шляхетного роду, який народився сліпим. Завдяки турботливому ставленню рідних, друзів та, особливо, дядька Максима Петрусь не почував себе знедоленим, лише гостріше за інших сприймав звуки навколишнього світу.
Надзвичайне враження справили на Петруся українські народні пісні та гра на сопілці пастуха Йохима.
Фрагменти повісті В. Короленка „Сліпий музикант”
- Ось послухаємо, Петрусю, Йохимової пісні. Тільки чи зрозумієш ти, малий?
- А це буде «хлопська» пісня? - спитав хлопчик.- Я розумію «по-хлопському».
Максим зітхнув.
- Ех, малий! Це не хлопські пісні... Це пісні сильного, вільного народу. Твої діди по матері співали їх на степах понад Дніпром та понад Дунаєм, і на Чорному морі... Ну, та ти зрозумієш це коли-небудь, а тепер,- додав він задумано,- боюсь я іншого...
Справді, Максим боявся іншого нерозуміння. Він думав, що яскраві образи пісенного епосу потребують неодмінно зорових уявлень, щоб промовляти до серця. Він боявся, що темна голова дитини неспроможна буде засвоїти мальовничої мови народної поезії. Він забув, що стародавні бояни, що українські кобзарі й бандуристи були здебільшого сліпі. Сліпота застилає видимий світ темною завісою, яка, звичайно, лягає на мозок, утруднюючи й пригнічуючи його роботу, але все ж із спадкових уявлень та з вражень, одержуваних іншими шляхами, мозок творить у темряві свій власний світ, журний, смутний і похмурий, проте не позбавлений своєрідної, невиразної поезії.
Максим із хлопчиком посідали на сіні, а Йохим приліг на свою лавку і заспівав.
Кожному, хто чув цю прекрасну народну пісню в належному виконанні, напевно, запав у память її старовинний мотив, високий, протяжний, мовби повитий смутком історичного спогаду. У ній нема подій, кривавих січ і подвигів...
Це тільки одна хвилинна картина, що спливла вмить у спогаді українця, як неясна мрія, як уривок зі сну про історичне минуле. Серед буденного й сірого сьогоднішнього дня в його уяві встала раптом ця картина, невиразна, туманна, повита тим особливим смутком, яким віє від зниклої вже рідної старовини. Зниклої, але ще не без сліду! Про неї говорять іще високі могили, де лежать козацькі кості, де опівночі запалюються вогні, звідки чути ночами важкий стогін. Про неї говорить і народний переказ, і замовкаюча дедалі більш народна пісня: Ой, там на горі та й женці жнуть, А попід горою, попід зеленою
Козаки йдуть!.. Козаки йдуть!..
На зеленій горі женці жнуть хліб. А попід горою, внизу, йде козаче військо.
Максим Яценко заслухався журної мелодії. В його уяві... спливла ця картина, немов освітлена меланхолійним відблиском заходу сонця. На мирних ланах, на горі, беззвучно схиляючись над нивами, видніються постаті женців. А внизу безшумно проходять загони, один по одному, зливаючись із вечірніми тінями долини.
І протяжна нота пісні про минуле колишеться, дзвенить і замовкає в повітрі, щоб задзвеніти знову й викликати з сутіні все нові і нові постаті.
... Це захоплення музикою стало центром його розумового зросту; воно заповнювало й різноманітило його існування. Максим користувався ним, щоб знайомити хлопчика з історією його країни, і вся вона пройшла перед уявою сліпого, сплетена зі звуків.
Зацікавлений піснею, він знайомився з її героями, з їх долею, з долею своєї Батьківщини. Звідси виник інтерес до літератури, і на девятому році Максим почав перші уроки. Вмілі уроки Максима (якому довелось вивчити для цього спеціальні способи навчання сліпих) дуже подобалися хлопчикові. Вони вносили в його настрій новий елемент - певність і ясність, що врівноважували невиразні відчуття музики.
Позначте пісню, про яку згадується в повісті «Сліпий музикант»..
«Ой на горі та й женці жнуть» «Ой там на горі Січ іде» «Їхав козак за Дунай» «Засвіт встали козаченьки»
Важливим елементом у розкритті літературних образів є поєднання мистецтва слова та музики. Така єдність допомагає краще розкрити душевний стан людини, її настрій та почуття. Яскравим прикладом цього є повість В. Короленка «Сліпий музикант». У ній розповідається про долю хлопчика, який від народження був незрячим, приреченим на постійні життєві страждання, але завдяки великій любові до музики та особливим старанням став людиною, що відчувала повнокровне життя - людське горе, радість, любов і щастя. У цій історії музика не тільки допомогла краще зрозуміти душевний стан людини, а й «зцілила» її.
УРОК 14. МУЗИКА В КІНОМИСТЕЦТВІ
ВСТУП. МУЗИКА В КІНОМИСТЕЦТВІ
„Наймолодшим” із мистецтв є кінематограф. Йому відведено значне місце в музиці. Ще до винайдення звукового кінематографа фільми супроводжувалися звучанням музики у виконанні піаніста. З появою перших «німих» кінофільмів будь-який беззвучний рух на екрані викликав подив чи навіть острах: бо ж у природі кожен рух породжує звук. От і виникла потреба в музичному супроводі кінострічок. З винайденням звукового кіно це мистецтво стало одним із найулюбленіших. Саме музика часто розкриває внутрішній, глибинний сенс екранної дії.
В основі сюжету кінострічки лежить літературно-драматичний твір - сценарій, як лібрето - в основі опери чи балету.
Сценарій, як і лібрето, є „посередником” між літературним твором і кінострічкою. Він допомагає пристосувати літературний сюжет до умов створення фільму.
Для прикладу познайомимося з музикою до фільму „Звуки музики”.
Відомості про кінострічку „Звуки музики”
Музику до кінострічки „Звуки музики” написав композитор Річард Роджерс. Сюжет фільму такий: жоден вихователь не міг впоратися з непосидючими та неслухняними дітьми, але прийшла нова вчителька і захопила дітей своїм чарівним співом. Діти дуже полюбили музику та з задоволенням почали співати. Нова вчителька складала для них цікаву музику, що будувалася на простих інтонаціях, кількох звуках і звичайних гамах.
Весела дитяча музика так часто звучить у цій стрічці, що стала головною дійовою особою.
Слухання. Пісня „До, ре, мі” з фільму „Звуки музики”
Аналіз прослуханого твору
Який характер музики?
В якому настрої вона звучала?
Розучування пісні „До, ре, мі”
Під час розучування добивайтесь чистого і красивого звучання вашого голосу; не співайте крикливим звуком і стежте за чистотою інтонації.
Караоке. Пісня „До, ре, мі”
ДО - пташина вє гніздо, РЕ - діточок береже.
МІ - у нашому дворі
ФА - радіє дітвора.
СОЛЬ - співає вся земля.
СІ - співаємо усі, Щоби знов співати „ДО”.
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі-до.
До-сі-ля-соль-фа-мі-ре-до.
У кінофільмі «Звуки музики» вихователька створила хор…
«З дітей, яких вона виховувала вдома» «З дітей, які навчалися у школі»
Правильне твердження….
«У музичному фільмі сценарій потрібен» «У музичному фільмі сценарій не потрібен»
ПІДСУМКИ УРОКУ
Сьогодні ми розглянули тему „Музика у кіномистецтві” і познайомилися з піснею композитора Річарда Роджерса до кінострічки „Звуки музики”.
УРОК 15. КАЗКОВА ТЕМА У ПРОФЕСІЙНІЙ МУЗИЦІ
ВСТУП. КАЗКОВА ТЕМА
Казкова тема завжди приваблювала професійних композиторів, які у своїх творах засобами музичного мистецтва розкривали образи казкових персонажів, їхні характери, почуття та переживання.
Казку можна переповісти словами, показати на сцені чи в кіно: в ній все зрозуміло, бо дійові особи спілкуються за допомогою діалогу. Але існує вид мистецтва, в якому зміст передається шляхом поєднання музики, хореографи та сценічної дії. Це - балет.
Відомості про балет П. Чайковського „Лускунчик”
Російський композитор Петро Чайковський створив балет «Лускунчик» за мотивами старовинної німецької казки «Лускунчик і Мишачий король». Музика першої дії балету вдало передає світлий, радісний настрій галасливої дітвори, що зібралася в будинку, в якому живуть Клара та її брат Фріц. Весело і бадьоро звучить мелодія маршу - розпочинається свято навколо ялинки.
Слухання. Марш із балету П. Чайковського „Лускунчик”
Слухання. „Вальс квітів” із балету П. Чайковського „Лускунчик”
У балеті „Лускунчик” є багато музичних номерів і танців, однак особливо запамятовується «Вальс квітів».
Плавно, наспівно і дуже поетично звучить музика цього вальсу. Під його чарівні звуки танцюють «квіти» і радісно вітають Лускунчика і Клару.
Аналіз прослуханого твору
Як у балеті поєднано образну мову музики та казки?
Який характер прослуханих фрагментів?
Чим прослухані фрагменти відрізняються, а чим - подібні?
Розповідь про Різдвяні свята
Дія в балеті „Лускунчик” відбувається на Різдвяні свята. Вони є найголовнішими зимовими святами, а своїм корінням сягають далеких язичницьких віків. Для давньої людини різдвяні свята знаменували відновлення життєдайної сили сонця, перемогу світла й життя над зимовим мороком і омертвінням у природі. А нині - це великі свята зі своїми неповторними обрядами, піснями, звичаями.
Приспів: Радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами.
Приспів.
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Приспів.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості.
Приспів.
А той перший празник - то Різдво Христове.
Приспів.
А той другий празник - Василя Святого.
Приспів.
А той третій празник - Святе Водохреща.
Приспів.
ПІДСУМКИ УРОКУ
Зразки мистецтва слова - казки, байки, легенди, оповідання - є основою для чудових музичних творів. Література збагачує музику цікавими поетичними сюжетами, без яких не зявилися б опери, балети, кантати, численні вокальні твори та пісні. Завдяки мистецтву слова музика стає не тільки багатшою, а й доступнішою та зрозумілішою.
Музика теж суттєво збагачує літературу - дає друге життя творам, підсилює їхню виразність, підкреслює особливості характерів героїв, допомагає краще зрозуміти їхній душевний стан.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
