Інституційні засади реалізації прав етнонаціональних меншин в Україні - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в процесах етнічного відродження різних національних спільнот, випрацювання демократичної концепції державної етнонаціональної політики, удосконалення правового статусу національних меншин згідно з вимогами й стандартами міжнародного права, важливе теоретичне та прикладне значення має комплексне дослідження реалізації прав національних меншин в Україні. Як наголошено в Посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2008 р., в історичній перспективі в країні відновлюється єдина українська політична нація, цей процес поступальний і незворотний, а його гарантом виступає українська держава. Комплексне дослідження політико-правових аспектів реалізації прав етнонаціональних меншин в Україні набуває особливого значення в умовах суспільних трансформацій і збереження конфліктогенності як у загальнонаціональному, так і в регіональному масштабі, хоч регулярно здійснюваний моніторинг міжетнічної ситуації показує, що для сучасної України характерним є безконфліктний, консолідуючий варіант міжнаціональних взаємовідносин. Формування сучасної системи захисту прав національних меншин слід вважати вагомим чинником на шляху творення політично стабільної, демократичної та соціально-правової держави, невідємним складовим елементом загальнонаціонального механізму захисту прав і свобод людини й громадянина. на основі аналізу чинної нормативно-правової бази реалізації прав національних меншин в Україні визначити основні проблемні питання та перспективні напрями щодо формування ефективної політико-правової системи захисту прав етнічних спільнот; внести науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення спеціального законодавства з питань захисту прав і свобод етнонаціональних меншин, задоволення їхніх життєвих потреб та інтересів.Перший розділ роботи - “Теоретико-методологічні засади дослідження проблем етнонаціональних меншин” присвячено розгляду теоретико-методологічних засад комплексного аналізу проблеми захисту прав національних меншин, зясуванню суті та змісту поняття “етнонаціональна меншина”, його теоретико-пізнавальної функції, базуючись на компаративному аналізі різних концептуальних підходів зарубіжних і вітчизняних політологів і правознавців щодо визначення та специфіки застосування цієї дефініції в наукових дослідженнях. Важливу складову історіографії етнополітичних процесів і міжнаціональних взаємин в Україні становлять праці вітчизняних учених, у яких ґрунтовно проаналізовано окремі аспекти та складові як захисту, так і реалізації прав етнічних спільнот в Україні: О. У першому підрозділі “Поняття “етнонаціональна меншина” та його теоретико-пізнавальні функції” розглядаються основні підходи до створення дієвих політико-правових механізмів захисту та реалізації прав етнонаціональних меншин, спричинених появою різних концептуальних підходів зарубіжних і вітчизняних політологів і правознавців щодо розгляду комплексу питань, повязаних з їх конституційно-правовим статусом; посилення уваги наукової спільноти до юридичних аспектів розгляду цієї проблеми. У другому підрозділі “Сучасні концепції та підходи щодо аналізу проблем національних меншин” зазначається, що захист прав національних меншин є органічною складовою захисту прав людини та її основних свобод, а дієвий захист національних меншин можливий лише за умов гарантування загальновизнаних прав людини. У другому розділі роботи - “Політико-правові механізми забезпечення прав етнонаціональних меншин” проаналізовано діяльність провідних міжнародних та європейських організацій, національних інститутів із питань захисту та реалізації прав національних меншин; акцентовано увагу на провідній ролі держави та її інститутів у формуванні й реалізації етнонаціональної політики, забезпеченні повноцінного функціонування сфери етнічного життя суспільства, розвязанні етнонаціональних протиріч і конфліктів.Дослідження проблем, повязаних із політико-правовим забезпеченням прав етнонаціональних меншин, базуючись на порівняльному аналізі новітніх тенденцій у міжнародному та вітчизняному законодавствах у сфері регулювання міжнаціональних відносин, багато в чому зумовлено потребами комплексного науково-теоретичного осмислення сучасних процесів творення української політичної нації з метою забезпечення гармонійного співжиття та взаємодії громадян різного етнічного походження, запобігання або розвязання міжетнічних протиріч мирними правовими засобами. Найбільш оптимальним слід вважати визначення “національної меншини”, подане в Спеціальній доповіді ООН 1977 року стосовно прав осіб, що належать до етнічних, релігійних та мовних меншин. Практика державотворення країн з усталеними традиціями демократії показово свідчить, що ключовим показником належного забезпечення правового статусу національних меншин є відображення сутності цієї політико-правової дефініції в конституційному та національному законодавствах. Україна в числі перших із цих країн прийняла спеціальний закон щодо

Основний зміст