Інституційні механізми забезпечення політичної стабільності в Південно-Східній Азії - Автореферат

Творення мережі регіональних інституцій стало важливим фактором не лише пожвавлення регіональної співпраці, а й модернізації та динамізації економічного і суспільного життя в регіоні, а також, дієвим механізмом досягнення політичної стабільності та формування регіональної моделі безпекової політики. Свідченням успішності інституційного проекту в регіоні є Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та її діяльність у забезпеченні гармонійного співіснування, порядку та стабільності в країнах Південно-Східної Азії, які мають не лише різні традиції політичної культури та форми державного управління, а й глибоко відмінні релігійні, культурні та мовні традиції. В українському дискурсі міжнародних відносин і політичних наук регіон Південно-Східної Азії, на жаль, не належить до пріоритетних тем дослідження, і не часто привертає увагу науковців, політологів, міжнародних аналітиків і експертів. Актуальність цього дослідження полягає передусім у тому, що аналіз проблем інституційних механізмів політичної стабільності в Південно-Східній Азії може мати як загальне теоретичне, так і практичне значення для формування зовнішньополітичного курсу України, зокрема для вироблення стратегії нашої держави щодо розвитку тісніших економічних відносин із країнами Південно-Східної Азії. Ця дисертація є однією із перших спроб вивчити, докладно проаналізувати інституційні механізми забезпечення політичної стабільності в Південно-Східній Азії та зясувати основні передумови і визначальні фактори регіональної співпраці країн Південно-Східної Азії в політичній та економічній сферах, а також у безпековій політиці.“Термін “політична стабільність” у понятійно-категоріальному апараті теорії міжнародних відносин” розглянуто еволюцію терміна “політична стабільність” в другій половині ХХ ст. у синонімічному ряді таких споріднених понять, як “статус-кво”, “баланс сил”, “безпека” і “порядок”. “Основні теоретичні підходи до дослідження політичної стабільності в Південно-Східній Азії” показано, що тривалий період, від закінчення Другої світової війни до 90-х рр. минулого століття, дослідження міждержавних взаємин у цьому регіоні, а також вивчення ролі суспільства, економіки та державних інституцій у цих відносинах мали здебільшого теоретичний, а не аналітично-прогностичний характер. По-перше, завершення холодної війни у цьому регіоні поставило під сумнів прогностичну надійність реалістичного та неореалістичного підходів до інтерпретації регіональних політичних процесів, що не давало змоги адекватно впливати на регіональну безпеку та політичні відносини в регіоні. Обґрунтовано, що саме застосування плюралістичної теоретико-методологічної бази для дослідження політичної стабільності в регіоні дає змогу проаналізувати рушійні сили, фактори та інституційні механізми її забезпечення. “Аналіз сучасного контексту формування концепції політичної стабільності в Південно-Східній Азії” зясовано, що географічна обмеженість, кліматична подібність, спільні екологічні функції та інші спільні характеристики країн Південно-Східної Азії недостатні, щоб формувати у сучасному глобалізованому світі політичну та фінансово-економічну ідентичність цього регіону.Закінчення біполярного протистояння, з одного боку, стало шансом для країн Південно-Східної Азії трансформувати традиціоналістські, спотворені тривалою колоніальною спадщиною суспільства та обрати власну регіональну модель розвитку, яка дасть змогу зміцнити їхню незалежність і відігравати свою роль не лише в регіональних, а й у глобальних процесах. Результати дослідження дають підстави вважати, що новітня архітектура політичної стабільності та регіональної безпеки в Південно-Східній Азії вимагає втілення в життя трьох основних принципів: досягнення природної гармонії внутрішньополітичних і регіональних інтересів; упровадження ефективної моделі регіональної співпраці, яка гарантуватиме всім країнам надійні умови успішного економічно-фінансового розвитку, незалежно від рівня їхнього теперішнього економічного стану та статусу; формування єдиної системи інституційного керування регіональними процесами, яка б усунула всі політичні відмінності та розбіжності й обєднала країни Південно-Східної Азії для розвязання стратегічно найважливіших спільних проблем. АСЕАН-івський шлях співпраці на основі досягнення політичного консенсусу та розбудови єдиної регіональної моделі безпеки - це своєрідна альтернатива моделі регіональної інтеграції ЄС на економічній основі, тому такий шлях може стати одним із привабливих сценаріїв розвитку для тих регіонів світу, де економічний розвиток ще не досягнув високого рівня, але вже існує усвідомлена потреба тіснішого згуртування в рамках регіональних інституцій і мережі інституційних утворень. Про інституційну спроможність навіть у період кризи бути ефективним механізмом забезпечення стабільності в регіоні та координатором широкої співпраці держав Південно-Східної Азії на шляху до створення інтегрованої спільноти і в економічній, політичній, соціокультурній сферах, і в сфері безпеки, свідчать

2. Основний зміст роботи