Розвиток і поглиблення теоретико-методологічних засад інституціонального механізму раціонального природокористування в аграрному секторі економіки регіону та переведення його на модель сталого розвитку. Охорона природно-ресурсного потенціалу регіону.
Саме тому, через поліпшення інституціональної призми взаємовідносин суспільства і природи слід нині розвязувати питання раціонального використання природних ресурсів і забезпечення на цій основі сталого розвитку регіональної сфери аграрного природокористування. Проте в роботах цих авторів, на наш погляд, не достатньо уваги приділено особливостям інституціональних змін та формуванню основи сталого розвитку в територіально-галузевому вимірі, не розкрито взаємозвязку між інституціональними передумовами ринкових перетворень в сільському господарстві та природно-ресурсній сфері, не визначено сутності інституціонального механізму аграрного природокористування в нових умовах функціонування аграрної економіки, не сформовані методичні підходи до оцінювання ефективності функціонування інституціонального середовища природокористування, не висвітлено місце і роль неформальних інститутів у забезпечені раціонального аграрного природокористування. У рамках наукових програм автор обґрунтував теоретичні основи вдосконалення інституціонального механізму аграрного природокористування, логічно обгрунтував регіональну модель функціонування сфери аграрного природокористування, запропонував методичний підхід до оцінювання стану розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування, запропонував заходи інституційного характеру щодо вирішення еколого-економічних проблем функціонування субєктів аграрного природокористування, здійснив поглиблене обгрунтування необхідності розвитку неформальних інститутів у сфері аграрного природокористування. У процесі дослідження застосовувалися такі загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів: діалектичний (розділ 1-3); системно-структурний (розділ 1-3); інституціональний (розділ 1, §1.1-1.3, розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1-3.3), а також спеціальні методи дослідження: економіко-статистичні методи: графічний метод (розділ 2, §2.1-2.3, розділ 3, §3.1-3.3), метод групування (розділ 2, §2.2-2.3, розділ 3, §3.1), картографічний метод (розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1), дисперсійний аналіз (розділ 2, §2.3), методи багатовимірного аналізу (розділ 3, §3.1); програмно-цільовий метод (розділ 3, §3.2). Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі регіональних органів управління сферою природокористування, а саме: Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (довідка № 1563/1-13-3 від 19.12. 2007 р.), Державної екологічної інспекції у Волинській області (довідка № 57 від 20.12. 2007 р.), Головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 06-18/52 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (довідка № 540-1 від 20.12. 2007 р.), Головного управління земельних ресурсів у Волинській області (довідка № 1610/04/02-07 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства (довідка № 2968/19-22/2-07 від 20.12. 2007 р.), Головного управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 131 від 17.05.2006 р.), а також у навчальному процесі Національного університету водного господарства і природокористування при викладанні дисциплін „Економіка природокористування”, „Розміщення продуктивних сил”, „Оцінка землі і нерухомості” (довідка № 3375-06 (від 18.12. 2007 р.).Дієвість регуляторної системи гармонізації взаємовідносин сільськогосподарського виробництва та природних ресурсів залежить від ефективності функціонування діючих інститутів та інституцій. При вдосконаленні інституціонального середовища аграрного природокористування слід виходити із специфіки сільськогосподарського виробництва, регіональних особливостей використання природних ресурсів економічними субєктами та з їх економічних інтересів. Запропонована в дисертації класифікація інститутів аграрного природокористування передбачає наявність базових інститутів (інститут власності на природні ресурси; інститут оренди, інститут влади, інститут правової відповідальності, інститути організаційних форм використання природних ресурсів); екологічних інститутів (інститут екологічної стандартизації, інститут екологічної сертифікації, інститут ліцензування, інститут екологічного аудиту, інститут екологічного моніторингу); економічних інститутів (інститут субсидування, інститут кредитування, інститут оподаткування, інститут іпотеки природних ресурсів, інститут штрафних санкцій, інститут страхування та компенсацій); соціальних інститутів, які мають неформальний характер (інститут громадського контролю, інститут освіти і виховання, інститут екологічної культури тощо). До принципів його функціонування відносяться: цілеспрямованість; науковість; ієрархічність; системність; забезпечення виробничої сфери природними ресурсами; чітка детермінація повноважень інституцій управління природоохоронною діяльністю, природокористувачів. У другому розділі дисертації „Діагностика використання природних ресурсів аграрної сфери еконо
План
2. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
