Аналіз розвитку співпраці релігійних організацій з європейськими структурами в контексті інституційного становлення Європейського Союзу. Розгляд документів, які характеризують політику Європи у сфері релігії та інституціоналізацію духовного діалогу.
В цьому контексті актуалізується дослідження широкого кола питань, повязаних з функціонуванням Європейської спільноти - від економічних та політичних питань до питань розвитку культури, освіти, релігії та ін.. Реалізація поставленої мети здійснюється через виконання наступних завдань: прослідкувати роль релігійного чинника в творенні ЄС, розглянути еволюцію моделей взаємодії релігійних організацій з європейськими структурами, а також окреслити засади й форми сучасного представництва релігійних організації при Європейському союзі та напрями їх співпраці. В Україні, попри зростання кількості наукових публікацій на тему Європейського Союзу, питання європейської політики у сфері релігії та інституційного розвитку міжрелігійного діалогу в рамках ЄС, значною мірою залишається поза прицільною увагою дослідників. В рамках цієї роботи планується проведення загального огляду історії та можливих форм співпраці релігійних організацій з європейськими інституціями. Фактично, спостерігаємо своєрідне розшарування: з одного боку, забезпечення індивідуальних релігійних прав стає одним з наріжних каменів політики ЄС, яку окремі дослідники починають називати європейським аналогом громадянської релігії [дет. див.: 10], з іншого - жоден із ключових офіційних документів майбутнього ЄС аж до кінця 90-тих - Паризький (1951), Римський (1957), Брюссельський (1965), Люксембурзький (1986) - не має жодної згадки про релігійні організації.Таким чином, взаємодія між релігійними організаціями та європейськими інституціями має тривалу історію.
Вывод
Таким чином, взаємодія між релігійними організаціями та європейськими інституціями має тривалу історію. В міру вироблення чіткої політики ЄС щодо релігійних організацій, представництво останніх поступово збільшувалося та становить сьогодні складну систему внутрішньоконфесійних та міжконфесійних/міжрелігійних представництв. Головною мірою, розвиток міжрелігійного діалогу в рамках ЄС орієнтований на практичну співпрацю у соціальній сфері. Разом з тим, з розгортанням суспільної дискусії щодо європейських перспектив України невизначеним залишається питання місця та можливих форм залучення українських релігійних організацій до цієї європейської системи співпраці, що має стати предметом подальших досліджень.
Список литературы
1. Гантінґтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / Семюел Гантінґтон / [пер. з англ. Н. Климчук]. - Львів : Кальварія, 2006. - 474 с.
2. Каденко Н. І. Вплив мусульманського чинника на Європейські інтеграційні процеси (на прикладі Нідерландів, Франції, Німеччини) : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Київ, 2017. - 20 с.
3. Монне Ж. Реальность и политика^: мемуары. / пер. с фр. В. Божович. - Москва: Московская школа политических исследований, 2001. - 662 с.
4. Шуман Р. Pour IEUROPE = За Европу. / пер. с фр. В. Божович. - Москва: Московская школа политических исследований, 2002. - 96 с.
5. Chira-Pascanut C. Discreet Players: Jean Monnet, Transatlantic Networks and Policy-Makers in International Cooperation. // JCMS: Journal of Common Market Studies. - 2014. - Vol. 52. - Is. 6. - P. 1242-1256. - doi:10.1111/jcms.12142
6. FIRLITE. Instytucje religijne w krajach Unii Europejskiej: wybrane problemy. - Warszawa: Szkola Glowna Handlowa w Warszawie - Oficyna Wydawnicza, 2009. - 276 s.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
