Хронологічна класифікація підходів до визначення категорії громадянської громади. Концептуально-категоріальні засади політичної стабільності демократичних систем. Роль інститутів цивільного товариства у забезпеченні дипломатичної постійності в Україні.
Інституціоналізація громадянського суспільства як процес, що визначається розвитком кількісно-якісних ознак у формуванні інститутів, соціально-політичною мобілізацією та громадянською участю в плані поширення демократичних цінностей і норм ще не розглядалася вітчизняною політичною наукою в якості чинника формування демократичної політичної стабільності. Розвиток інституціоналізованого громадянського суспільства, що триває в Україні, будучи визначальною ознакою й метою політичної модернізації, детермінує забезпечення демократичної політичної стабільності як системи звязків між різноманітними політичними субєктами, якій властива демократична цілісність і функціональна дієздатність. Вирішення даної теоретичної і практичної проблеми має задовольнити існуючу суспільну потребу в пошуку механізмів і напрямків демократичного стабілізаційного потенціалу громадянського суспільства як рівноправного партнера політичних інститутів, зокрема, держави. Адже за роки незалежності в сучасній Україні приділено значну увагу дослідженню теоретичних і прикладних аспектів формування інститутів громадянського суспільства, яке є основою держави, а його становлення відбувається з утвердженням останньої, але комплексне дослідження його демократичної стабілізаційної здатності поки що залишалося поза увагою науковців. проаналізувати світовий досвід участі громадянського суспільства в забезпеченні демократичної політичної стабільності;У першому підрозділі «Розвиток теорії громадянського суспільства в контексті наукового визначення сутності та ролі політичної стабільності» здійснено аналіз та систематизацію теоретичних підходів і концепцій, що сприяють визначенню стабілізаційної сутності громадянського суспільства. В цей період громадянське суспільство набуває характеристики цілісної системи, яка складається із звязків між громадянами, метою яких було забезпечення сталого державного розвитку завдяки впровадженню етико-правових цінностей. В роботі зазначається, що громадянське суспільство в концепціях цього періоду виглядало як органічна сукупність людей поза їхньою державною приналежністю, обєднаних на основі релігійної ідентичності. Вивчення розвитку громадянського суспільства на теоретичних підставах ліберального періоду показало, що більшість теоретиків розуміли під інституціоналізацією процес залучення окремих громадян, груп інтересів, різних асоціацій і обєднань для вирішенні важливих для країни питань. У дисертації також застосовано історичний і структурно-функціональний методи, за допомогою яких досліджена еволюція громадянського суспільства та встановлені звязки між громадянським суспільством та інститутами держави в процесі партнерської взаємодії.Інституціоналізація громадянського суспільства як вектор модернізаційного процесу в Україні / Карчевська О.В. // Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» - Луганськ, 2007.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
