Інституціоналізація громадянського суспільства в Україні як чинник раціоналізації державної бюрократії - Автореферат

Так, теорія соціального капіталу аналізує соціокультурне підґрунтя громадянського суспільства, впливовість якого визначається рівнем соціалізації індивідів й передусім службовців державного апарату, яким забезпечується створення нових, якісно відмінних умов і стандартів діяльності в сфері управління. Використання змістовних висновків теоретичної науки дає змогу представити процес інституціоналізації громадянського суспільства як формування і закріплення в суспільній свідомості соціальних норм, правил, статусів і ролей, які особливим чином спрямовують функціонування добровільних асоціацій, даючи їм змогу впливати на державний апарат з метою підвищення ефективності його діяльності. · зясувати наявність та характеристики впливу громадянського суспільства на державну бюрократію в Україні; Крім традиційних для наукового дослідження загально-логічних методів, використовуються: функціональний підхід (аналіз явних функцій бюрократії як соціального інституту), який дає змогу на основі аналізу ефективності реалізації бюрократією власних функцій встановити необхідність втручання громадянського суспільства у процес раціоналізації бюрократії; історичний підхід, з огляду на потребу вивчення діяльності апарату державного управління на етнічних українських землях у його часовому розвитку і виявлення звязку минулого, сучасного та майбутнього; неоінституційний підхід (застосований для аналізу звичок і традицій, які визначають взаємодію апарату державного управління та соціальних структур в Україні), який дає змогу виявити соціокультурні чинники, які зумовлюють спроможність громадян згуртовуватись і впливати на бюрократію (в межах суспільства) та причини неефективності чиновництва (в межах бюрократичних організацій). Порівняльний аналіз та здійснений на його основі синтез (застосовується для визначення різних аспектів соціальної взаємодії громадянського суспільства і державної бюрократії в країнах Заходу та в Україні), а також аналіз можливостей впливу індивідуальних і колективних представників української діаспори на професійний апарат державного управління країни перебування; при аналізі етапів становлення державної бюрократії і громадянського суспільства у різних країнах у визначених часових межах.У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження взаємовідносин громадянського суспільства і державної бюрократії" розглянуто основні методологічні підходи до вивчення обставин поглиблення соціальної взаємодії громадянського суспільства і державної бюрократії в умовах демократичного розвитку, проаналізовано наукові джерела з даної проблеми. Особливу увагу зосереджено на виявленні політичного впливу інститутів (організацій) громадянського суспільства та соціокультурного впливу інституцій (звичок і традицій) громадянського суспільства на державну бюрократію в рамках демократичного процесу. Габермаса та ін.) припускають можливість впливу громадянського суспільства на державну бюрократію, який здійснюється через політичні партії, ЗМІ та громадську думку. "Історіографічний огляд дослідження соціальної взаємодії громадянського суспільства і державної бюрократії" проаналізовано стан опрацювання пропонованої теми в українській та зарубіжній науковій літературі, виділено ключові аспекти виявлення можливостей впливу громадянського суспільства на державну бюрократію, що знайшли відображення у залучених до дисертації роботах М. Зроблено висновок, що українські та зарубіжні дослідники громадянського суспільства, обґрунтовуючи перспективність раціоналізації бюрократії в Україні під впливом громадянського суспільства і накреслюючи окремі напрями зазначеного процесу, оцінюють рівень впливовості громадянського суспільства на бюрократію як незначний.Так, раціональна бюрократія розглядається як апарат державного управління, який відповідає таким критеріям (індикаторам), як професійність, деполітизація, регламентація діяльності чиновників, високий рівень матеріального забезпечення, прозорість, підзвітність, підконтрольність, громадська участь. Раціоналізація бюрократії є частиною ширшого процесу зміни мотивації ціннісно-раціональної соціальної дії (ментальну основу якої становлять звички і традиційні орієнтації людини на діяльність відповідно до певних цінностей і задля їх дотримання) на цілераціональну дію (як орієнтацію людини в своїй діяльності на досягнення певної мети і вибір адекватних засобів її досягнення). Вона є наслідком інституалізації громадянського суспільства як виникнення і розвитку інститутів громадянського суспільства - різноманітних добровільних асоціацій (неурядових організацій та рухів, політичних партій, засобів масової інформації тощо), які діють в рамках правових норм (формальних інституцій), а також звичок і традицій (неформальних інституцій), що структурують діяльність цих організацій, регулюють їх функціонування, забезпечуючи раціональність впливу на державний апарат. На основі концептуального підходу М.Вебера розкрито особливості політичного впливу громадянського суспільства на державну бю

Основний зміст дисертації