Інститути конституційного права України: проблеми теорії та практики - Автореферат

Найбільш рельєфні якісні зміни відбулися саме в системі конституційного права України - зявилися нові інститути конституційного права (інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інститут Конституційного Суду України та ін.), а існуючі за радянської доби інститути державного права набули нового призначення. Нині, в умовах конституційно-правової реформи 2004-2007 рр., процес удосконалення системи інститутів конституційного права України знаходить своє обєктивне втілення в діяльності Верховної Ради України по вдосконаленню чинного конституційного законодавства шляхом розвитку в нових законах України положень оновленого Основного Закону. Водночас процес удосконалення системи чинного конституційного законодавства як визначальна складова конституційної реформи на сучасному етапі, вимагає належного теоретико-методологічного забезпечення, зміст якого полягає у виявленні юридичних властивостей системи інститутів конституційного права України та правових механізмів реалізації функцій відповідних галузевих інститутів з метою пошуку ефективних механізмів комплексного і завершеного відтворення обєктивно сформованої системи національного конституційного права в системі конституційного законодавства України. На відміну від багатьох інших проблемних питань загальної теорії конституційного права, інститути конституційного права не отримали належної уваги правознавців ані за радянської доби, ані у пострадянський період. Лише в останні роки українські та російські вчені-конституціоналісти почали формувати теоретико-методологічні засади дослідження цієї проблеми, хоча у більшості випадків категорія “інститут конституційного права” продовжує вживатися правознавцями інтуїтивно і обґрунтовується лише їх емпіричним науковим досвідом, що свідчить про новизну проблем теорії та практики інститутів конституційного права України.Перший розділ - “Загальна характеристика інститутів конституційного права України” - присвячено визначенню поняття інститутів конституційного права України та проблемі їх співвідношення з іншими галузевими інститутами національного права, а також виявленню основних історичних періодів становлення й розвитку інститутів конституційного права та їх системи в Україні. Аргументовано тезу про те, що сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені-конституціоналісти доволі часто вживають категорії “інститут конституційного права”, “конституційно-правовий інститут”, співвідносячи ці категорії із спільнотами норм конституційного права, що регулюють ті чи інші види суспільних відносин, протиставляючи або ототожнюючи інститути конституційного права з інститутами держави тощо, що призводить до термінологічної плутанини і рефлекторного вживання поняття “інститут конституційного права” у юридичній науці. До першої групи можна віднести визначення, які ототожнюють інститути конституційного права з структурними елементами, у першу чергу, розділами чинних конституцій, а до другої - визначення, які пропонують розуміти під інститутами конституційного права групи (сукупність) норм конституційного права, які регулюють однорідні суспільні відносини, які є складовою предмета відповідної галузі права. Зокрема, при визначенні категорії “інститут конституційного права” слід було враховувати те, що: 1) інститути конституційного права не “створюють” нові групи суспільних відносин, а обєднують норми конституційного права, які регулюють вже сформовані суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання; 2) інститути конституційного права є первинною системоутворюючою основою відповідної галузевої системи; 3) інститути конституційного права обєднують у своєму складі не тільки матеріальні, а й процесуальні норми, а також норми інших галузей права т. зв. До спеціальних кваліфікуючих ознак цієї категорії слід віднести: 1) обєктивне існування відносно самостійних груп політичних, економічних, соціальних, культурних й інших суспільних відносин, які в силу свого значення для суспільства і держави потребують конституційно-правового регулювання, тобто складають предмет конституційного права; 2) ототожнення вказаних груп суспільних відносин з основними напрямами і видами впливу конституційного права на суспільні відносини; 3) наявність достатньої кількості матеріальних і процесуальних, установчих і регулятивних та інших видів конституційно-правових й інших норм права, необхідних для регулювання суспільних відносин, що є предметом конституційного права; 4) наявність креативних, структурних і функціональних комплексних звязків між нормами, що регулюють суспільні відносини, що є складовою предмета конституційного права; 5) обєктивізацію системи норм конституційного та інших галузей права, що існують в межах інституту конституційного права у системі конституційного законодавства України.Оскільки інститути конституційного права України існують і діють у формі системи інститутів конституційного права, то висловлюється припущення, що виділені в процесі дослідження функції цих інститутів утворюють органічну систему - систему функц

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ