Інститут суду присяжних в Україні - Автореферат

Відповідно до положень Концепції судово-правової реформи в Україні, головною метою реформи виступає реальне забезпечення самостійності та незалежності судових органів; реалізація демократичних ідей правосуддя, вироблених світовою наукою і практикою; гарантування права громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом у змагальному процесі. В той же час, незважаючи на передбачуваність даного інституту законодавством, спостерігається відсутність єдності у поглядах фахівців стосовно доцільності запровадження суду присяжних в Україні. Питання історії становлення і розвитку власне суду присяжних на українських землях залишається недослідженим, що, в свою чергу, унеможливлює як всебічний аналіз ролі даного інституту в судовій реформі XIX ст., так і врахування попереднього досвіду у нинішній судовій практиці. Таким чином, дослідження питання історії становлення і подальшого розвитку інституту суду присяжних в Україні набуває сьогодні особливої наукової актуальності та суспільного значення в умовах проведення судово-правової реформи в Україні, оскільки вивчення історичної спадщини у вигляді емпіричних знань, що містяться у законодавчій базі та працях відомих українських й іноземних юристів стосовно судочинства за участю суду присяжних має забезпечити використання накопиченого сторіччями юридичного досвіду для сприяння правильній побудові й ефективному функціонуванню інституту суду присяжних та уникненню тих помилок, що мають місце в історії даного судового інституту. Використання порівняльного методу дозволило виявити деякі загальні закономірності і спільні риси у розвитку даного судового інституту в Англії, США, Франції у різний період часу, що сприяло вивченню й аналізу світового досвіду для визначення позитивних і негативних характеристик суду присяжних, наданню оцінки найбільш ефективним засобам і методам правового регулювання діяльності даного судового інституту для правильної побудови у національній системі права моделі суду присяжних.У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження основних етапів становлення і розвитку інституту суду присяжних, визначено мету, завдання, обєкт та предмет дослідження, його методологічну основу, сформульовано основні положення, що становлять новизну даного дослідження, зазначено наукове та практичне значення результатів дисертаційного дослідження, дані про його апробацію та публікації результатів дослідження. У Розділі 1 “Історіографія дослідження становлення і розвитку інституту суду присяжних” визначено ступінь дослідженості у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці питання історії зародження суду присяжних як соціального інституту та його подальшого становлення і розвитку як судового органу у системі державних судових установ. Незважаючи на значну кількість юридичної літератури, присвяченої питанню діяльності суду присяжних, відмічається відсутність наукових праць, які б планомірно розкривали питання походження суду присяжних, історії його становлення як судового інституту та подальшого розвитку. Питання запровадження власне інституту суду присяжних у систему судоустрою з другої половини XIX ст. в Російській імперії та Австро-Угорщині, у складі яких тривалий період перебували українські землі, вивчалося дослідниками радянського та пострадянського періодів, однак лише в аспекті судової реформи 1864 р. та 1867 р., де слід відзначити роботи П.Ф. Штогун та деяких інших, що знайшли своє відображення у незначній кількості статей, більше уваги було приділено проблемам запровадження суду присяжних, де лише частково висвітлюються риси судочинства за участю суду присяжних (позитивно чи негативно) в аспекті сучасної судової реформи.Становлення суду присяжних як судового інституту відбулося внаслідок трансформації інституту солідарної відповідальності, де поєднання стародавніх англосаксонських та французьких правових звичаїв у сфері судочинства сприяло утворенню великого журі, що виконує функції державного обвинувачення, і малого журі, що виконує власне судові функції по встановленню фактичних обставин справи та вини особи у скоєнні правопорушення. Незважаючи на англійське походження суду присяжних, аналіз історичних джерел права свідчить про наявність в системі українського судоустрою інституту, якому були властиві риси суду присяжних. На підставі властивості копному суду таких рис суду присяжних, як колегіальність, широке представлення різних верств населення та незалежність від професійного суддівського корпусу, копний суд розглядається як прототип інституту суду присяжних, котрий міг розвинутись у власне суд присяжних української моделі за умови подальшого самостійного розвитку української державності. Поширення дії інституту суду присяжних на континенті дало змогу запровадити даний інститут на українських землях під час проведення судової реформи 1864 р. як власне суд присяжних російської моделі. Серед своєрідних рис цієї моделі можна виділити наступні: а) аполітичність російського суду присяжних, що полягала у виключенні з його юрисдикції криміналь

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ