Інститут спеціалізованого омбудсмана: світовий досвід організації та діяльності - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в сучасний період в Україні активно пробують створити ефективну систему гарантій прав та свобод людини і громадянина, що відповідала би міжнародним стандартам. Багато держав, переконавшись у ефективності інституту омбудсмана, почали вводити спеціалізованих омбудсманів - у справах дітей, національних меншин, військовослужбовців та з інших питань. В Україні поки що немає інституту спеціалізованих омбудсманів, хоча в наукових колах тривають дискусії щодо доцільності запровадження спеціалізованих омбудсманів у деяких сферах суспільного життя. Дослідження реалізації концепції інституту спеціалізованих омбудсманів у цих державах і порівняння існуючих моделей у контексті використання світового досвіду в національній практиці є важливим з точки зору науки конституційного права і має безперечне прикладне значення. запропоновано класифікацію функцій спеціалізованих омбудсманів за такими критеріями: субєктами, на захисті прав яких спеціалізуються омбудсмани на функції щодо захисту прав дітей, функції щодо захисту прав військовослужбовців, функції щодо захисту прав національних, мовних чи релігійних меншин, функції щодо захисту прав споживачів; метою та завданнями їхньої діяльності на основні та опосередковані; формами їхньої діяльності на правовідновлювальну, законодавчої ініціативи, інформаційно-аналітичну, посередницьку, просвітницьку, співробітництва. обґрунтовано, що у системі функцій спеціалізованих омбудсманів особливе місце займає посередницька функція між публічною адміністрацією та громадянами, оскільки спеціалізований омбудсман не лише здійснює захист порушених прав людини і громадянина, а й розяснює громадянам необхідні та правильні адміністративні дії, що сприяє зростанню довіри між громадянами та виконавчою владою;Перший розділ „Загальна характеристика інституту спеціалізованого омбудсмана” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню поняття інституту спеціалізованого омбудсмана в сучасному світі; аналізу проблем становлення інституту спеціалізованого омбудсмана в зарубіжних країнах; досліджено місце і роль спеціалізованого омбудсмана в системі правозахисних органів світу. Запропонована класифікація спеціалізованих омбудсманів залежно від наступних критеріїв: за субєктами, тобто залежно від категорій громадян, захист прав котрих знаходиться під юрисдикцією спеціалізованого омбудсмана (омбудсмани у справах дітей, омбудсмани із захисту прав військовослужбовців, омбудсмани у справах національних, мовних чи релігійних меншин, омбудсмани із захисту прав споживачів тощо); обєктами, тобто за сферами суспільного життя, віднесених до компетенції спеціалізованого омбудсмана (омбудсмани з питань охорони здоровя, омбудсмани преси та питань інформації, омбудсмани з питань навколишнього середовища тощо); за способами створення (парламентський, виконавчий, регіональний, місцевий, муніципальний); за структурою (одноособові та колегіальні). Зазначається, що регламентація правового статусу спеціалізованих омбудсманів, а також реалізація їх повноважень ґрунтується на принципах: загальних для всіх правозахисних інститутів у галузі прав людини - гуманізму; законності; демократичності; рівності; справедливості; поділу влад; інтеграції у міжнародну систему захисту прав людини; галузевих, які властиві всім омбудсманам, зокрема, спеціалізованим - незалежності (інституціональної, функціональної та персональної), деполітизованості, доступності (інформаційної та організаційної), обєктивності (неупередженості), відкритості (гласності), публічності (широке освітлення діяльності омбудсмана у засобах масової інформації); взаємодії з іншими державними органами по забезпеченню прав людини; безперервності функціонування інституту омбудсмана; відкритості; субсидіарності; оперативності (поновлення порушених діями адміністрації прав особи за мінімальний строк з початку провадження по справі); спеціальних, які властиві окремим видам спеціалізованих омбудсманів - відносної самостійності; можливості суміщення посад. Аналіз законодавчих актів, які закріплюють правовий статус спеціалізованих омбудсманів, дає можливість виокремити такі моделі закріплення статусу омбудсманів: а) перелік принципів та організації діяльності спеціалізованого омбудсмана, а також його функцій та повноважень без загальної характеристики правового становища даного інституту; б) визнання інституту спеціалізованого омбудсмана як державної установи; в) надання омбудсманові функцій державного службовця; г) віднесення спеціалізованого омбудсмана до посадових осіб окремих установ. Пропонується також проводити класифікацію функцій спеціалізованих омбудсманів за напрямами їх діяльності: правовідновлюваної діяльності: функція розгляду скарг та заяв громадян; функція проведення перевірок інформації про випадки порушення прав людини; функція проведення розслідувань порушень прав людини за власною ініціативою; законодавчої ініціативи: функція моніторингу чинного законодавства та законодавчих проектів щодо дотриманням ними пр

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ