Інститут підсудності в міжнародному приватному праві країн Європейського Союзу та України - Автореферат

"Про міжнародне приватне право" розпочався новий етап у розвитку вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність цивільних справ. Проте недостатній практичний досвід застосування судами України міжнародних договорів, що містять норми інституту міжнародної підсудності, відсутність рекомендацій щодо застосування і вдосконалення вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність значною мірою гальмують розвиток інституту міжнародної підсудності в Україні. З метою вдосконалення вітчизняного законодавства про міжнародну підсудність слід детально проаналізувати досвід країн Європейського Союзу (далі - ЄС) та доцільність його використання в Україні. Предметом дослідження є норми права країн ЄС та України, які регулюють визначення підсудності цивільних справ з іноземним елементом, рішення Суду ЄС щодо тлумачення норм Брюссельської Конвенції 1968 р. про міжнародну підсудність та виконання судових рішень з цивільних і торговельних справ, судова практика України з розгляду цивільних справ з іноземним елементом, міжнародні договори про міжнародну підсудність, розроблені під егідою Гаазької конференції з міжнародного приватного права. Пропонується таке визначення поняття інституту міжнародної підсудності: це встановлена внутрішнім законодавством держави та укладеними нею міжнародними договорами система правових норм, які закріплюють фактичні підстави визначення компетенції судових установ цієї держави з розгляду і вирішення цивільних справ з іноземним елементом, правила співвідношення окремих видів міжнародної підсудності - загальної, договірної, спеціальної та виключної, правила перевірки підсудності у разі виникнення між судами декількох держав розбіжностей щодо своєї компетенції з вирішення певної цивільної справи, правила про неприпустимість зміни міжнародної підсудності у ході провадження у справі."Законодавче регулювання міжнародної підсудності в країнах Європейського Союзу та в Україні" автор досліджує історію становлення внутрішнього законодавства про міжнародну підсудність у країнах ЄС та в Україні, передумови, завдання і напрямки міжнародно-правової уніфікації норм інституту міжнародної підсудності. У Розділі 2 "Міжнародні договори держав Європейського Союзу про міжнародну підсудність" досліджено положення Брюссельської Конвенції 1968 р. та Брюссельської Постанови № 44/2001 як джерел правового регулювання міжнародної підсудності в країнах ЄС. 5(1) Брюссельської Конвенції 1968 р. було враховано при підготовці Брюссельської Постанови № 44/2001 та Гаазької конвенції про міжнародну підсудність та визнання і виконання судових рішень з цивільних і торговельних справ (далі-Гаазька Конвенція про міжнародну підсудність), які, на відміну від Брюссельської Конвенції 1968 р., містять визначення терміну "місце виконання спірного договірного зобовязання". 5(2) Брюссельської Постанови № 44/2001 доміцилію і звичайного місця перебування позивача як критеріїв міжнародної спеціальної підсудності у справах про стягнення аліментів пояснюється автором таким чином: а) суд держави, де особа, уповноважена на одержання аліментів, має доміцилій або місце звичайного перебування, може найкращим чином зясувати фактичну сторону справи; б) відсутність такої підсудності ускладнювала, а в деяких випадках навіть робила неможливим захист прав особи, уповноваженої на одержання аліментів від особи, яка змінила місце проживання (перебування); на користь цієї спеціальної підсудності свідчить розвиток міжнародного сімейного права. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та досвід країн ЄС у сфері правового регулювання міжнародної договірної підсудності вважаємо, що в українському законодавстві має бути закріплено правило, відповідно до якого визнаються дійсними як пророгаційні угоди, що передбачають розгляд справи в конкретному суді України, так і ті пророгаційні угоди, що містять вказівку не на конкретний український суд, а на судову систему України (наприклад, пророгаційна угода такого змісту: “Спори сторін, які випливають з даного договору, розглядаються в судах України”).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ