Статус громадянина як гарантія надання політичних прав і доступу до державної служби. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні. Громадянство України як елемент правового статусу. Порядок набуття та припинення громадянства України.
Аннотация к работе
Для виявлення розходжень, повязаних з обсягом прав і обовязків, визначення характеру взаємин з державою проживання, необхідно звернутися до інституту громадянства. У юридичній літературі громадянство розглядається або як стійкий правовий звязок людини з державою, як правовідносини, що виникають, змінюються або припиняються у звязку з певними юридичними фактами (народження на території країни, звернення із проханням про натуралізацію, набуття другого громадянства, втрата громадянства), або як певний правовий статус особи в конкретній країні. Ці взаємні зобовязання носять персональний і екстериторіальний характер, вони не припиняються у випадку тривалої відсутності громадянина на території країни або проживання за її межами. Як інститут внутрішнього права кожної країни громадянство - це сукупність правових норм, що регламентують критерії, які визначають приналежність особи до даної держави; способи та процедури набуття та втрати громадянства; особливості правового положення, обумовлені способом набуття громадянства або фактом подвійного (множинного) громадянства. Основна мета дослідження - охарактеризувати конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні та визначити громадянство, як елемент правового статусу, охарактеризувати інститут громадянства в Україні та його нормативно-правову реалізацію, проблеми теорії та практики.Розвиток держави і суспільства в цьому напрямі зумовлює актуальність питання чіткої регламентації в праві меж можливої діяльності субєктів правовідносин. Серед питань співвідношення субєктів у праві є завдання держави окреслити становище і межі людини та громадянина щодо інших індивідів, колективів та спільнот, тобто визначити правовий статус людини і громадянина. Етимологічно поняття правового статусу означає правове становище чи положення соціального субєкта в суспільстві та державі. Саме ці критерії покладено в основу розподілу правового статусу на певні види. Вітрук визначає правовий статус як систему юридичних прав, свобод, обовязків і законних інтересів в їх єдності, основу чи ядро її правового становища.Громадянство - це постійний конституційно-правовий звязок особи з державою, що виявляється у здійсненні взаємних прав, свобод, законних інтересів і обовязків людини як на території країни, так і за її межами. Обєктивне розуміння конституційного права на громадянство - це система конституційно-правових норм, що складають головний інститут конституційного права та є засобом інституціоналізації принципів взаємовідносин держави і людини. У субєктивному розумінні - це можливості людини мати постійний, необмежений у просторі, конституційно-правовий звязок її з конкретною державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обовязків в обсязі та межах, передбачених Конституцією і законами держави. Якщо поняття "людина" здебільшого має біологічний зміст і стосується кожного індивіда людського роду від самого народження, то поняття "особа" переважно повязане з загальнолюдськими соціальними цінностями. Особа у суспільстві та державі може виступати як громадянин цієї держави, особа без громадянства, іноземець.Обсяг прав і свобод, якими людина може користуватися в конкретній державі, а також ті обовязки, які може покладати конкретна держава на людину, залежать від наявності в останньої громадянства даної держави. 2) як конституційно-правовий інститут, тобто сукупність конституційно-правових норм, що регулюють відносини між державою, з одного боку, і громадянами, іноземцями, особами без громадянства - з іншого; У 1948 р. право на громадянство було визнано Загальною декларацією прав людини як одне з основних прав людини. При визначенні поняття "громадянство" як публічно-правового стану індивіда слід наголошувати на тому, що це саме правовий, а не політико-правовий звязок людини з державою (як цей термін тлумачили в радянську добу), оскільки за радянських часів практика позбавлення громадянства і висилки "дисидентів" з країни часто обґрунтовувалася саме не підтриманням цими громадянами СРСР політики держави, що, виходячи з політичного характеру громадянства, вважалося підставою для застосування зазначених заходів. Заслуговує на увагу також така ознака громадянства, як його постійність (хоча ця ознака громадянства не міститься у визначенні, наведеному в Законі України "Про громадянство України"), оскільки не кожен правовий звязок особи з державою буде розглядатися як громадянство.Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою. До них належать принципи: демократизму, інтернаціоналізму, втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави, поєднання інтересів суспільства, держави, особи, поваги до норм міжнародного права тощо [14, с.49]. 1) Принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, який закріплений також у ст.4 Конституції України та передбачає за
План
Зміст
Вступ
1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні
1.1 Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина
1.2 Громадянство України як елемент правового статусу
2. Контитуційно-правове визначення інституту громадянства в Україні
2.1 Поняття громадянства та належність до громадянства України
2.2 Принципи громадянства України
3. Порядок набуття та припинення громадянства України