Інститут громадянства в Україні: проблеми теорії та практики - Курсовая работа

Для виявлення розходжень, повязаних з обсягом прав і обовязків, визначення характеру взаємин з державою проживання, необхідно звернутися до інституту громадянства. У юридичній літературі громадянство розглядається або як стійкий правовий звязок людини з державою, як правовідносини, що виникають, змінюються або припиняються у звязку з певними юридичними фактами (народження на території країни, звернення із проханням про натуралізацію, набуття другого громадянства, втрата громадянства), або як певний правовий статус особи в конкретній країні. Ці взаємні зобовязання носять персональний і екстериторіальний характер, вони не припиняються у випадку тривалої відсутності громадянина на території країни або проживання за її межами. Як інститут внутрішнього права кожної країни громадянство - це сукупність правових норм, що регламентують критерії, які визначають приналежність особи до даної держави; способи та процедури набуття та втрати громадянства; особливості правового положення, обумовлені способом набуття громадянства або фактом подвійного (множинного) громадянства. Основна мета дослідження - охарактеризувати конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні та визначити громадянство, як елемент правового статусу, охарактеризувати інститут громадянства в Україні та його нормативно-правову реалізацію, проблеми теорії та практики.Розвиток держави і суспільства в цьому напрямі зумовлює актуальність питання чіткої регламентації в праві меж можливої діяльності субєктів правовідносин. Серед питань співвідношення субєктів у праві є завдання держави окреслити становище і межі людини та громадянина щодо інших індивідів, колективів та спільнот, тобто визначити правовий статус людини і громадянина. Етимологічно поняття правового статусу означає правове становище чи положення соціального субєкта в суспільстві та державі. Саме ці критерії покладено в основу розподілу правового статусу на певні види. Вітрук визначає правовий статус як систему юридичних прав, свобод, обовязків і законних інтересів в їх єдності, основу чи ядро її правового становища.Громадянство - це постійний конституційно-правовий звязок особи з державою, що виявляється у здійсненні взаємних прав, свобод, законних інтересів і обовязків людини як на території країни, так і за її межами. Обєктивне розуміння конституційного права на громадянство - це система конституційно-правових норм, що складають головний інститут конституційного права та є засобом інституціоналізації принципів взаємовідносин держави і людини. У субєктивному розумінні - це можливості людини мати постійний, необмежений у просторі, конституційно-правовий звязок її з конкретною державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обовязків в обсязі та межах, передбачених Конституцією і законами держави. Якщо поняття "людина" здебільшого має біологічний зміст і стосується кожного індивіда людського роду від самого народження, то поняття "особа" переважно повязане з загальнолюдськими соціальними цінностями. Особа у суспільстві та державі може виступати як громадянин цієї держави, особа без громадянства, іноземець.Обсяг прав і свобод, якими людина може користуватися в конкретній державі, а також ті обовязки, які може покладати конкретна держава на людину, залежать від наявності в останньої громадянства даної держави. 2) як конституційно-правовий інститут, тобто сукупність конституційно-правових норм, що регулюють відносини між державою, з одного боку, і громадянами, іноземцями, особами без громадянства - з іншого; У 1948 р. право на громадянство було визнано Загальною декларацією прав людини як одне з основних прав людини. При визначенні поняття "громадянство" як публічно-правового стану індивіда слід наголошувати на тому, що це саме правовий, а не політико-правовий звязок людини з державою (як цей термін тлумачили в радянську добу), оскільки за радянських часів практика позбавлення громадянства і висилки "дисидентів" з країни часто обґрунтовувалася саме не підтриманням цими громадянами СРСР політики держави, що, виходячи з політичного характеру громадянства, вважалося підставою для застосування зазначених заходів. Заслуговує на увагу також така ознака громадянства, як його постійність (хоча ця ознака громадянства не міститься у визначенні, наведеному в Законі України "Про громадянство України"), оскільки не кожен правовий звязок особи з державою буде розглядатися як громадянство.Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою. До них належать принципи: демократизму, інтернаціоналізму, втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави, поєднання інтересів суспільства, держави, особи, поваги до норм міжнародного права тощо [14, с.49]. 1) Принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, який закріплений також у ст.4 Конституції України та передбачає за

Зміст

Вступ

1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні

1.1 Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина

1.2 Громадянство України як елемент правового статусу

2. Контитуційно-правове визначення інституту громадянства в Україні

2.1 Поняття громадянства та належність до громадянства України

2.2 Принципи громадянства України

3. Порядок набуття та припинення громадянства України

3.1 Набуття громадянства України

3.2 Припинення громадянства України

Перелік використаних джерел