Основні форми та проблеми діяльності іноземних консулів у Києві впродовж осені 1917 р. - весни 1918 р. Склад консульського корпусу, тематика нарад та звернень до представників влади. Характер діяльності, орієнтованої на захист підданих своєї держави.
В той час у Києві на момент проголошення УНР залишалися консули іноземних держав, які розпочали свою діяльність ще в Російській імперії і мали завдання продовжити співпрацю з новою владою. На підставі документів, виявлених у Державному архіві Австрії, дослідник висвітлив погляди на розвиток подій в Україні цього періоду керівника австрійської делегації графа Йогана Форгача та обставини призначення консулом у Київ Вальтера Ріттера Прінціга фон Гервальта10. Іноземні консули виконували всі визначені міжнародним правом функції: забезпечували реалізацію інтересів країни, яку вони репрезентували, в сфері зовнішньої торгівлі та торговельного мореплавання, здійснювали нагляд та інспекцію суден, що ходили під її прапором, оформляли суднові документи, розслідували будь-які події на суднах, що мали місце в дорозі; контролювали точність виконання міжнародних торгових договорів та конвенцій; захищали права підданих своїх держав, забезпечували їх представництво у судових та інших установах Російської імперії, надавали їм матеріальну допомогу, видавали національні паспорти і проїзні документи, візи, легалізували документи, реєстрували акти громадянського стану, вчиняли нотаріальні дії, інформували уряди держав, які вони представляли, про стан торгівлі й мореплавства в консульському окрузі, зміни в законодавстві країни перебування, зміни тарифів і цін та здійснювали іншу діяльність відповідно до вимог міжнародного права. Та впродовж усього часу перебування Даглеса Дженкинса в Києві американський уряд не мав належної інформації про українські справи, оскільки звіти консул надсилав до близької послові Девідові Френсису особи - генерального консула США в Москві Меддина Саммерса, до обовязків якого належало передавання відомостей до Державного департаменту. Так, у консульстві Персії налічувалось 8 осіб (консул, дружина, секретар, 5 службовців)42, а в консульстві Італії - 16 (консул і його прислуга - 6 осіб, завідувач канцелярії - 2, юрисконсульт з родиною - 6, бухгалтерія - 2)43.
Список литературы
іноземний консул влада
1 Білоусова Л. Матеріали Державного архіву Одеської області про діяльність іноземних консульств в Одесі в XIX - на початку XX століть // Міжнародні звязки України: наукові пошуки і знахідки: Міжвід. зб. наук. праць / Відп. ред. С.В. Віднянський. - Вип. 24. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2015. - С. 374-390.
2 Вовчук Л.А. Джерела до історії консульських установ іноземних держав на Півдні України (кінець XVIII - початок ХХ ст.) // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. праць. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. - Вип. 9. - С. 101-106; Вовчук Л.А. Консули Одеси в економічному житті Південної України (ХІХ - початок ХХ ст.) // Краєзнавство. - 2012. - № 2. - С. 121-126; Вовчук Л.А. Просопографічний портрет іноземних консулів Чорноморсько-Азовського регіону Російської імперії (кінець ХУШ - початок ХХ ст.) // Наукові праці. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. - Вип. 229, том 241. - С. 46-53. - (Серія «Історія»); Вовчук Л.А. Дипломатичні звязки України на завершальному етапі Першої світової війни // Гілея: наук. вісник: зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: Вид-во «Гілея», 2014. - Вип. 90 (11). - С. 60-64.
3 Тригуб О.П. «Почесні шпигуни» (розвідницька діяльність іноземних консулів на Півдні України на початку ХХ ст.) // Гілея: наук. вісник: зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2012. - Випуск 67 (№ 12). - С. 49-50.
4 Константінова В., Лиман І., Ігнатова А. European Vector of the Northern Azov in the Imperial Period: British Consular Reports about Italian Shipping = Європейське спрямування Північного Приазов’ я в імперську добу: британські консульські рапорти про італійське судноплавство. - Бердянськ: ФО-П Ткачук О. В., 2016. - 184 с. Текст англ., 5 Вєдєнєєв Д.В. Дипломатична служба Української держави. 1917-1923 роки: Навч. посібник. - К.: Наук.-вид відділ НА СБ України, 2007. - 260 с.
6 Матвієнко В.М. Українська дипломатія 1917-1921 років: на теренах постімперської Росії. - К.: Вид-полігр. Центр «Київський університет», 2002. - 397 с.
7 Дацків І.Б. Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів. 1917-1923 рр. - Тернопіль: Астон, 2009. - 520 с.
8 Портнова Н. Это бесконечное отщепенство //Лехаим. - 2012, сентябрь. - В. 9 (245). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lechaim.ru/ARHIV/245/ 245.html
9 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. Австрія і Україна 1785-2010. - WIENBERLIN: Lit Verlag GMBH&Co. KG, 2011. - 409 с.
10 Там само. - С. 306-313.
11 Портнова Н. Это бесконечное отщепенство.
12 Браиловский Г. Последний хозяин Барановки //Антиквар. - 2012, июнь. - № 6 (64). - С. 16-17.
13 Баранова-Шестова Н. Жизнь Льва Шестова. По переписке и воспоминаниям современников. Т. 1. - Париж: La Presse Libre, 1983. - 360 с.
14 Боханов А.Н. Деловая элита России. - М., 1994. - 276 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/bohanov/04.php
15 Fedynsky A. Ukraines historic opportunity // The Ukrainian Weekly. - 1997, February 23. - № 8, Vol. LXV.
16 Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917-1924 рр.): Документи і матеріали. - К.: Вид-во гуманіт. л-ри, 2010. - 592 с.
17 Матяш І. Доля «Дипломатичної історії України» французького українця Євгена Слабченка // Міжнародні звязки України: наукові пошуки і знахідки: Міжвід. зб. наук. праць / Відп. ред. С.В. Віднянський. - Вип. 24. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2015. - С. 391-410.
18 Павлова Т.Ф. Русский заграничный исторический архив в Праге и генерал Н.Н. Головин // Россика в США: Сб. статей (Материалы к истории русской политической эмиграции; вып. 7) - М.: Ин-т политического и военного анализа, 2001. - С. 290-297.
