Новелістика В. Стефаника і родо-жанрові особливості української малої прози кінця ХІХ – початку ХХ століття - Автореферат

Найбільш придатною для формально-змістових модифікацій виявилася мала проза, в якій спостерігається динаміка в межах жанрових парадигм, виникнення нових жанрових різновидів. Денисюк, аналізуючи загальні тенденції розвитку української малої прози зламу століть, зазначив, що «… відбувається дифузія літературних родів та жанрів - лірика затоплює прозу. Отже, найпомітнішими чинниками модифікації жанрів малої прози стають процеси драматизації та ліризації епічних текстів, які були повязані не лише зі зміною ідейно-художніх орієнтирів, конфліктного та сюжетного розвитку, а також виявились у видозмінах структурно-композиційного рівня тексту, специфіки оповіді, способах вираження авторської свідомості та функцій персонажів. У ракурсі цієї літературознавчої проблеми потребує конкретизації та поглибленого аналізу мала проза В. Стефаника. Стефаника, стосувались здебільшого вивчення загальних дискусійних питань методу, стилю, психологізму, мовленнєвих особливостей, проблеми успадкування чи заперечення літературної традиції, компаративістичних зіставлень із творами інших письменників кінця XIX - початку ХХ ст.Визначено концептуально методологічні принципи подальшого дослідження родо-жанрової динаміки у прозі В. Стефаника. Стефаника був досить широким і характеризувався переходом від описових праць, оглядових критичних відгуків, спрямованих на виявлення ідейно-тематичної специфіки творів, до аналізу формально-композиційних прийомів текстотворення в новелах письменника. У цьому аспекті критично розглянуто праці українських (у тому числі, діаспорних) науковців, у яких було проаналізовано засоби текстової артикуляції ознак різних стильових напрямків у прозі В. Скулачової, присвячених типології ліричної прози за особливостями структурно-мовленнєвої організації тексту, засобами кореляції ритму висловлювань, визначено методику дослідження лексико-синтаксичного рівня ліричної прози, специфіка якого зумовлена зміною викладових форм у тексті. Стефаника розглядаються два типи подій: фабульні, що відбуваються «поза текстом», є лише передумовою динаміки конфлікту, про які читач дізнається через висловлювання героїв, та події-інтриги, що є результатом поведінки персонажів і зумовлюють розвиток діалогічної ситуації.Стефаника виявив особливості родо-жанрового синтезу (на основі драматизації й ліризації епічного висловлювання), що позначилось на зміні жанрових домінант новелістики та формуванні нових жанрових різновидів, досліджених у контексті жанрової динаміки української малої прози кінця ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано жанровий різновид малої прози письменника - образок-сценку в аспекті особливостей сюжетно-композиційної будови, хронотопу, функцій і структури прямих форм мовлення. Діалоги (монологи) в образках-сценках письменника вбирають функції традиційної оповіді, стають чинниками сюжетного розвитку, динаміки конфліктів, що дозволяє авторові найобєктивніше «інсценувати» неприкрашене життя персонажів, створити ілюзію безпосереднього відображення й сприйняття подій. Змінюється композиційна структура текстів, у яких виявлені різноманітні діалогічні конструкції, структурний прийом «сцени на сцені», поширений переважно у драматичних жанрах. Стефаника, що зумовили поширення таких жанрових різновидів, як: поезії в прозі, ліричні автобіографії, етюди, образки (пейзажні малюнки), новели-рефлексії, новели-візії, які також спостерігаються у творчості інших письменників цього часу, але мають своєрідну поетику, стиль, рецептивні ознаки тексту тощо.Драматизація діалогічного мовлення в малій прозі Василя Стефаника / Ольга Казанова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених / [наук. ред.

Основний зміст дисертації