Зміна Арістотелем в своїх працях поглядів на душу, її такі властивості як воля і свобода, що існували в давньогрецькій філософській думці. Окреслення Арістотелем волі як невід’ємної складової частини душі. Синкретичні уявлення філософа про волю і свободу.
При низкой оригинальности работы "Нове арістотелівське бачення волі і свободи в античній філософії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Показано, що в праці «Про душу» й етичних творах Аристотель суттєво змінює погляди на душу, її такі властивості як воля і свобода, що існували в давньогрецькій філософській думці. Тому метою дослідження є показати, що Аристотель науково окреслив волю як невідємну складову душі (свідомості), свободу як атрибут душі, відкривши тим самим шлях до філософського визначення цих понять і встановлення діалектичного звязку між ними. У Аристотеля йдеться про власне людську душу з її «земними» розумовим та позарозумовими рівнями, з її ієрархічними або автономними началами, з її цілісністю або поділом на частини статті підкреслено, що Аристотель розриває існуючі в той час синкретичні уявлення про волю і свободу, про свободу і сваволю та висловлює думку про їхній взаємозвязок. Платон іде далі, розвиваючи вчення про волю як одне з начал людської душі і розглядаючи свободу як її характерну властивість, бо, наприклад, демократія у нього асоціюється з волею кожного вчиняти за своїм хотінням (тобто свободно). На їх думку, хоча Аристотель і зробив значний крок уперед у вивченні цих понять, він у своєму вченні про душу (свідомість), все-таки, по-перше, мало уваги приділив волі, як одному з її начал, по-друге, рідко використовував термін «свобода», підміняючи його іншим, близьким за змістом, а якщо й використовував, то якось фрагментарно, тобто не зовсім зрозуміло, чому неначе не звязані між собою людські вияви він називав свободою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
