Правовий аналіз судової реформи в Україні щодо змін до чинного цивільного процесуального законодавства та правосуддя загалом. Ефективність захисту під час проведення реформи. Достоїнства та проблемні моменти. Загальне поняття про "малозначні справи".
Необхідно визнати, що чинний Цивільний процесуальний кодекс України, який ухвалений 2004 р., вже не відповідає реаліям сьогодення та не може повного мірою забезпечити виконання завдання цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Крім того, з положень цього Закону незрозуміло, яка судова система діє в Україні - трирівнева чи чотирирівнева, спеціалізовані суди є окремою ланкою системи судоустрою чи структурним підрозділом Верховного Суду. З метою з’ясування, чи дійсно такі зміни в процесуальному законодавстві призведуть до покращень у роботі судової системи України, пропонуємо розглянути новий Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) - основний закон, який регулює процедуру судового розгляду цивільних справ. Вперше у ЦПК України внесено правило про те, що суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права [3]. Отже, тепер громадянин, звертаючись до суду і маючи намір скористатися послугами судового представника, обмежується в його виборі, тому що представником у суді може бути виключно адвокат, тобто людина, яка отримала свідоцтво про право на адвокатську діяльність.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
